Постанова ВГСУ від 23.09.2015 року у справі №917/456/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року Справа № 917/456/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Іванової Л.Б. - головуючого, Гольцової Л.А., Козир Т.П.,

за участю представника позивача Борецького Б.О. дов. № 527 від 15 вересня 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні скарги ТОВ "Луксор-Агро" та ТОВ "Луксор-УТР" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 червня 2015 року у справі Господарського суду Полтавської області за позовом ПАТ "Банк Кредит Дніпро" до ТОВ "Луксор-Агро", треті особи - ТОВ "Велес Трейдинг" та ТОВ "Луксор-УТР", про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави шляхом визнання права власності,

УСТАНОВИВ:

У березні 2015 року ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (далі - позивач) звернулось до ТОВ "Луксор-Агро" (далі - відповідач) з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави шляхом визнання права власності.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 27 квітня 2015 року ТОВ "Луксор-УТР"залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

Призначено у справі судову комплексну будівельно-технічну та товарознавчу експертизи, проведення яких доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса.

На вирішення експерту поставлено наступні питання:

- якою є ринкова вартість нерухомого майна, що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 23 квітня 2010 року № 230410-І/2, укладеним між ТОВ "Полтава-Агро" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро", посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М;

- якою є ринкова вартість рухомого майна, що є предметом застави за договором застави від 23 квітня 2010 року № 230410-3/2, укладеним між ТОВ "Полтава-Агро" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро", посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М.

ПАТ "Банк Кредит Дніпро" зобов'язано надати доступ експертам до предмету дослідження.

Рекомендовано судовому експерту у разі недостатності наявних в матеріалах справи документів звернутися до суду із клопотанням про витребування додаткових матеріалів для надання висновку.

Експерта попереджено, що особа, яка здійснює експертне дослідження, несе кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого експертного висновку відповідно до статей 384, 385 Кримінального кодексу України.

Матеріали справи направлено до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Експерта зобов'язано після закінчення проведення експертизи направити експертний висновок разом зі справою на адресу Господарського суду Полтавської області.

Обов'язок з оплати експертизи покладено на відповідача.

Зупинено провадження у справі на час проведення судової комплексної будівельної та товарознавчої експертизи та надання висновку за її результатами.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23 червня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ "Банк Кредит Дніпро" задоволено.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27 квітня 2015 року скасовано.

Справу передано на розгляд до Господарського суду Полтавської області.

У касаційній скарзі ТОВ "Луксор-Агро" просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 червня 2015 року, ухвалу Господарського суду Полтавської області від 27 квітня 2015 року залишити без змін.

Зазначає, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості оскарження ухвал про призначення судової експертизи, а оскаржувана в апеляційному порядку ухвала місцевого господарського суду могла бути переглянута лише в частині зупинення провадження у справі.

Вказує на те, що, всупереч вимогам ст. ст. 41, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд скасував ухвалу місцевого господарського суду повністю: не лише в частині зупинення провадження у справі, а й в частині призначення експертизи.

Стверджує, що відповідно до ст. ст. 10, 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" позивач не мав права виступати замовником оцінки предметів іпотеки та застави, у зв'язку з чим такі докази не можуть бути прийняті судом до уваги. Вважає заниженими показники звіту з оцінки спірного майна.