ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2014 року Справа № 922/118/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 05.08.2014у справі№ 922/118/14 господарського суду Харківської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Приватного підприємства "Екстрім" простягнення 9 213 грн.
за участю представників сторін:
позивача: Тютюнник С.В.,
відповідача: не з'явився,
В С Т А Н О В И В:
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Екстрім", в якій просило стягнути з відповідача на користь позивача борг в розмірі 8635,08 грн., суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 8,64 грн., 3% річних у розмірі 569,29 грн. та судовий збір у розмірі 1827,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.05.2014 у справі №922/118/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.08.2014, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 та рішення місцевого суду від 13.05.2014 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду - скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції , виходячи з наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що позивач поставив відповідачу природний газ в обсязі 2,265 тис.куб. на загальну суму 8 635,08 грн.
Вказаний факт підтверджується актом приймання-передачі природного газу для потреб промислових споживачів від 31.10.2011, відповідно до якого ДК "Газ України" передала, а ПП "Екстрім" прийняло імпортований природний газ згідно з договором №11/Б-94ПР-01 від 30.08.2011 в період з 11.10.2011 р. по 31.10.2011 р. в обсязі 2,265 тис. куб. м. на суму 8635,08 грн. Зазначений акт підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств. Крім того, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву, підтверджує зазначену заборгованість перед позивачем, яка виникла на підставі договору №11/Б-94ПР-01 від 30.08.2011.
Відповідач за поставлений позивачем природний газ не розрахувався, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Місцевий господарський суд при розгляді даної справи витребував у позивача копію договору №11/Б-94ПР-01 від 30.08.2011, завірену належним чином, та його оригінал для огляду.
Позивачем були надані пояснення, з яких вбачається, що вказана заборгованість відповідача у сумі 8635,08 грн була передана на баланс ДК "Газ України" від ліквідованої Харківської філії ДК "Газ України", якою оригінал договору №11/Б-94ПР-01 від 30.08.2011 ДК "Газ України" переданий не був, тому позивач не може виконати вимоги суду.
В обґрунтування своїх позовних вимог ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" посилалась на те, що оскільки оригіналу укладеного між сторонами договору в нього немає, такий договір від ліквідованої Харківської філії переданий ДК "Газ України" не був, тому дії сторін щодо передачі продавцем природного газу покупцю за актом приймання-передачі природного газу та його прийняття покупцем свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, вказав на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які повинен був надати позивач щодо укладання договору на постачання природного газу, оскільки оригінал договору №11/Б-94ПР-01 від 30.08.2011 позивач не надав на вимогу суду. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, крім того зазначив, що на підставі ст.601 ЦК України відповідачем було здійснено зарахування зустрічних однорідних позовних вимог на суму 8635,08 грн, що підтверджується заявою відповідача про зарахування зустрічних вимог від 24.01.2014, та повідомив позивача про припинення вказаних зобов'язань, тому відсутні підставі для задоволення позову.
Колегія суддів вважає висновки попередніх судових інстанцій про відмову у задоволенні позову помилковими, оскільки вони прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що згідно з ч.1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення.
Як на одну з підстав для відмови у задоволенні позову, суди попередніх судових інстанцій вказали на необхідність укладення між сторонами типового договору на постачання природного газу, як це передбачено постановою НКРЕ України від 22.09.2011 №1580, яка набрала чинності 21.10.2011. Оскільки доказів укладення договору на постачання природного газу суду не було надано, суди вважали, що сторони не уклали договір, а тому підстав для стягнення вартості поставленого природного газу немає.
З вказаним висновком судів попередніх судових інстанцій колегія суддів погодитись не може, оскільки постачання природного газу почалося до набрання законної сили вказаної постанови (постанова набрала чинності 21.10.2011), а саме: в період з 11.10.2011 р. по 31.10.2011 р., тому на той момент не потрібно було укладати типовий договір на постачання природного газу. Відносини між сторонами могли бути оформлені з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, тобто, такий договір міг бути укладений з урахуванням загального порядку укладення господарських договорів.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідач не тільки визнав заборгованість у сумі 8635,08 грн, а й підтвердив, що вона виникла на підставі договору на постачання природного газу за №11/Б-94ПР-01 від 30.08.2011, тобто, визнав факт його укладення. Вказане вбачається з відзиву на позовну заяву (арк. спр.28).
Місцевий господарський суд не дослідив зазначене, виходив з того, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази укладення між сторонами договору на поставку природного газу, не дослідивши при цьому зміст акту приймання-передачі природного газу від 31.10.2011, з якого вбачається постачання відповідачу 2,265 тис. м. куб. газу вартістю 8635,08 грн. та може вважатися договором, укладеним у спрощений спосіб, як того вимагає ч.1 ст.181 ГК України.
Вказаний акт був підписаний сторонами без зауважень та скріплений печатками підприємств. Отже, поставка фактично відбулась, чого сторони не заперечували.
Що стосується доводів апеляційного господарського суду про зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення, на підставі ст.601 ЦК України, зобов'язання, колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Сервисы для юристов