ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2014 року Справа № 910/5702/14 Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Глос О.І., Сибіги О.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс"на постановувід 29.07.2014Київського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду міста Києва № 910/5702/14за позовомПублічного акціонерного товариства "Київгаз"до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс"простягнення 1279467,49 грн.,за участю представників: позивача - Лебедєв Ю.В.відповідача -Уманська О.В.ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 у справі №910/5702/14 (суддя Головіна К.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 (колегія суддів у складі головуючого судді Сітайло Л.Г., суддів Пашкіної С.А., Баранця О.М.), частково задоволені уточнені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (далі-позивач) до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" (далі-відповідач) про стягнення основної заборгованості за спожитий газ в сумі 1129006,02 грн, пені в сумі 67687,26 грн, 3% річних в сумі 14136,92 та інфляційних втрат в сумі 68637,29 грн. Стягнено з відповідача на користь позивача основну заборгованість в сумі 1129006,02 грн, пеню в сумі 47332,58 грн, 3% річних в сумі 14136,92 грн, інфляційну складову боргу в сумі 46920,95 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст. 625 ЦК України, ст. 19, п.6 ч.3 ст. 20, ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Зокрема, скаржник вважає, що зі змісту укладеного між сторонами договору не вбачається зобов'язань балансоутримувача з оплати власними коштами заборгованості населення за спожитий газ, оскільки обов'язки відповідача по оплаті спожитого мешканцями житлових будинків газу обмежуються збором та перерахуванням позивачеві коштів, які фактично надійшли від цих осіб та від уповноважених установ і організацій по відшкодуванню втрат за надання пільг та субсидій з оплати природного газу. Крім того, скаржник також зазначає про відсутність правових підстав для стягнення з нього сум, що були нараховані на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки умовою застосування вказаної норми є наявність вини боржника, яка, на думку останнього, в цих правовідносинах відсутня.
Позивач заперечив проти задоволення касаційної скарги.
Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 13.11.2012 між Публічним акціонерним товариством "Київгаз" (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства "Житлорембудсервіс" (балансоутримувач) укладено договір №1300803 про умови поставки газу балансоутримувачу, за умовами якого постачальник зобов'язується забезпечити в інтересах балансоутримувача постачання природного газу для побутового споживання, в якості комунальної послуги населенню - наймачам квартир, іншим особам, які зареєстровані в житловому приміщенні. Балансоутримувач зобов'язується своєчасно здійснити оплату постачальнику вартості спожитого мешканцями газу в термін і на умовах, передбачених цим договором (п.1.1 договору); порядок та умови надання постачальником газу мешканцям через балансоутримувача в якості комунальної послуги й збору комунальних платежів по газопостачанню здійснюється на договірній основі між ними із дотриманням норм чинного законодавства України та діючих в місті Києві розпоряджень Київської міської державної адміністрації, до повного переходу постачальником на прямі розрахунки з мешканцями будинків (п.1.2 договору); протягом 2-х робочих днів з дня отримання акту передачі-приймання природного газу балансоутримувач розглядає, підписує його та повертає один примірник постачальнику, і він є основою для проведення розрахунків з постачальником (п.3.3 договору); балансоутримувач зобов'язується за власні кошти забезпечувати мешканців бланками єдиних розрахункових документів платників комунальних послуг, в яких, зокрема, повинні зазначатись: розміри щомісячної плати за природний газ, що споживається кожним мешканцем - власником особистого рахунку відповідного помешкання (квартири), кількість мешканців, суми наданих законодавством пільг та субсидій (п.5.1 договору); балансоутримувач зобов'язується забезпечити збір та надходження грошових коштів мешканців за спожитий газ до 10 числа наступного за звітним місяця та перерахувати їх на рахунок постачальника як вартість газу, спожитого мешканцями (п.5.2 договору); у разі нездійснення окремими мешканцями до 10 числа кожного наступного за звітним місяця, або у разі ненадходження коштів по відшкодуванню пільг та субсидій по оплаті за газ, балансоутримувач приймає на себе зобов'язання невідкладно вжити всіх правових заходів для забезпечення своєчасної оплати за спожитий газ мешканцями, зокрема, шляхом стягнення заборгованості з боржників в судовому порядку (п.5.3 договору); постачальник має право вимагати від балансоутримувача своєчасної і в повному обсязі оплати вартості переданого йому газу для надання мешканцям комунальної послуги (п.7.1.1 договору); в разі незабезпечення повноти та своєчасної оплати за поставлений товар балансоутримувачу газу для побутових потреб у строки, зазначені у п.5.2 цього договору, останній сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п.8.2 договору); балансоутримувач несе фінансову й цивільно-правову відповідальність за збитки, спричинені несвоєчасною оплатою населенням послуг із газопостачання, якщо він не забезпечив належне й ефективне виконання п.5.5 договору (п.8.3 договору); договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2018 (п.11.6 договору).
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач умови договору виконав у повному обсязі, що підтверджується підписаними сторонами і скріпленими їх печатками двохсторонніми актами передачі-приймання природного газу та зведеними відомостями розщеплення оплат за користування газом за період з 11.10.2013 по 11.05.2014.
Втім, відповідач умови договору в частині оплати поставленого газу виконав неналежним чином, внаслідок чого у останнього виник борг за спожитий газ за період з 11.10.2013 по 11.05.2014 в сумі 1129006,02 грн, стягнення якої, а також нарахованих на цю суму пеню в сумі 67687,26 грн, 3% річних в сумі 14136,92 та інфляційні втрати в сумі 68637,29 грн., є предметом даного позову.
Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про обґрунтованість заявленого позову з тих підстав, що за умовами укладеного між сторонами договору балансоутримувач прийняв на себе зобов'язання по своєчасній та повній оплаті вартості поставленого позивачем газу, втім не виконав таких зобов'язань належним чином. Разом з тим, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та інфляційних втрат, господарські суди встановили, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумах 47332,58 грн та 46920,95 грн відповідно.
З висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується, з огляду на таке.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Отже, враховуючи умови укладеного між сторонами договору, за змістом яких, саме балансоутримувач прийняв на себе зобов'язання по своєчасній та повній оплаті вартості поставленого позивачем газу, а також встановлення попередніми судовими інстанціями обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної оплаті вартості поставленого газу, колегія суддів вважає підставним і ґрунтовним позов в частині стягнення основної заборгованості в сумі 1129006,02 грн.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 8.2 договору визначено, що в разі незабезпечення повноти та своєчасної оплати за поставлений товар балансоутримувачу газу для побутових потреб у строки, зазначені у п.5.2 цього договору, останній сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 0,01% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відтак, враховуючи встановлення обставин неналежного виконання відповідачем умов договору щодо своєчасної та повної оплаті вартості поставленого позивачем газу, колегія суддів вважає законними та обґрунтованими висновки господарських судів про наявність підстав для стягнення з балансоутримувача пені в сумі 47332,58 грн, нарахованої за період прострочення з 11.10.2013 до 11.04.2014, 3%річних в сумі 14136,92 грн за період з 11.10.2013 до 22.05.2014 та інфляційних втрат в сумі 46920,95 грн за період з 11.10.2013 до 11.04.2014.
Доводи скаржника щодо безпідставності стягнення з нього як основного боргу, так і сум, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки, на його думку, він як балансоутримувач не є зобов'язаною особою зі сплати спожитого населенням газу, відтак його вина у несвоєчасній оплаті і, відповідно, підстави для стягнення інфляційних втрат та 3% річних, відсутні, колегія суддів відхиляє, оскільки, за умовами укладеного між сторонами договору саме на балансоутримувача покладається обов'язок зі збору з мешканців коштів за спожитий газ до 10 числа наступного за звітним місяця та перерахування їх на рахунок постачальника (п. 5.2 договору) і саме балансоутримувач несе фінансову й цивільно-правову відповідальність за несвоєчасну оплату населенням послуг із газопостачання (п.8.3 договору).
Наведене свідчить, що під час прийняття оскаржуваних судових рішень у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушень або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Сервисы для юристов