ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2015 року Справа № 926/1256/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Прокопанич Г.К., Мачульського Г.М. розглянувши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства "Тимко"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 11.03.2015у справігосподарського суду Чернівецької областіза позовомПрокурора Сокирянського району Чернівецької області в особі позивача в інтересах державидо1) Сербичанської сільської ради 2) Фермерського господарства "Тимко" третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відділ Держземагенства у Сокирянському районі Чернівецької областіпровизнання незаконним і скасування рішення сесії Сербичанської сільської ради від 03.09.09 №20/21-09, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки у власність територіальної громадиза участю представників сторін:
прокуратури (позивач): Суходольський С.М. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. від 05.09.2013 №1430),
відповідача 1: не з'явився,
відповідача 2: не з'явився,
третьої особи: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Прокурор в інтересах держави як позивач звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовом до Сербичанської сільської ради та ФГ "Тимко", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - відділ Держземагенства у Сокирянському районі Чернівецької області, про визнання незаконним і скасування рішення Сербичанської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області від 03.09.2009 № 20-21-09 "Про надання в оренду земельних ділянок", визнання недійсним договору оренди землі від 05.11.2009, укладеного між Сербичанською сільською радою Сокирянського району та ФГ "Тимко", зобов'язання ФГ "Тимко" повернути у власність територіальної громади с. Сербичани Сокирянського району Чернівецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка розташована в урочищі "Старий сад" с. Сербичани Сокирянського району вартістю 716 945,27 грн., кадастровий номер 73240890000:001:0215.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 23.09.2014 у справі № 926/1256/14, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2015, позов задоволено.
Зазначені судові рішення мотивовані обгрунтованістю позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятими рішення та постановою, ФГ "Тимко" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову прокурору у задоволенні позову, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти є незаконними, оскільки суперечать вимогам чинного земельного та цивільного законодавства. Зокрема скаржник зазначає, що позивачем пропущений строк позовної давності; порушено судами положення ст. 123, п.15 ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України, ст. 29 Господарського процесуального кодексу України; судами не залучено державний реєстраційний орган як третю сторону без самостійних вимог на предмет спору, та не з'ясувано у останнього про порушення істотних умов договору.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Сербичанської сільської ради № 20/21-09 від 03.09.2009 "Про надання в оренду земельних ділянок XXI сесії 5 скликання Сербичанської сільської ради", 05.11.2009 між Сербичанською сільською радою (орендодавець) та ФГ "Тимко" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п. 1 якого орендарю передано у строкове платне користування земельну ділянку площею 25,2256 га, яка знаходиться в селі Сербичани, урочище "Старий сад", Сокирянського району, для ведення селянського (фермерського) господарства.
Згідно ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент 03.09.2009), надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).
Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
Згідно ч. 2 ст. 124 ЗК України (в редакції чинній станом на 03.09.2009), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 2,3 ст. 134 ЗК України (в редакції чинній станом на 03.09.2009) не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, крім випадків відмови власника розташованого на земельній ділянці нерухомого майна від її викупу або укладення договору оренди; використання земельних ділянок для користування надрами та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій); використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями; перебування в користуванні земельних ділянок або розташованих на них будівель підприємств, установ та організацій, що належать до державної та комунальної власності, підприємств і громадських організацій у сферах культури і мистецтв (у тому числі національних творчих спілок); розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іноземних держав і міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України; будівництва та обслуговування лінійних об'єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафто- та газових терміналів, електростанцій тощо); проведення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду відповідно до закону; будівництва соціального та доступного житла; будівництва об'єктів, передбачених Державною цільовою програмою підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, що фінансується за рахунок державного чи місцевих бюджетів; розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції.
Земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу.
Так статтями 34,36 та 121 ЗК України (в редакції чинній станом на 03.09.2009) передбачається надання земельних ділянок громадянам, а не фермерським господарствам, для сінокосіння і випасання худоби та для садівництва, натомість п.п. "а", "б" ч. 1 ст. 121 передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам України для ведення особистого фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство; для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Таким чином, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, частинами 2 і 3 ст. 134 Земельного кодексу України (в редакції чинній станом на 03.09.2009) не передбачено випадків щодо передачі земельних ділянок для уже існуючого фермерського господарства без проведення земельних торгів.
Також судом апеляційної інстанції враховано положення Закону України від 05.11.2009 № 1702-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю", яким були внесені зміни зокрема до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, у п. 12 якої передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва. Даний Закон України набрав чинності 10.12.2009.
Отже, оскільки на момент прийняття оскаржуваного рішення Сербичанської сільської ради від 03.09.2009 та укладення договору оренди від 05.11.2009 ФГ "Тимко" вже набуло статусу юридичної особи (відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01№ 134495 було зареєстровано 28.07.2008) та мало у своїй власності земельну ділянку у розмірі земельних паїв, то отримання в подальшому земельної ділянки в урочищі "Старий сад" площею 25,2256 га для ведення фермерського господарства терміном на 25 років, яке відбулося без проведення земельних торгів, суперечить вимогам ст. 124 ЗК України.
Судом також встановлено, що в порушення норм ст. 123 ЗК України технічне завдання на розробку технічної документації було затверджено лише 12.10.2009, тобто після прийняття Сербичанською сільською радою рішення від 03.09.2009, що свідчить про надання спірної земельної ділянки ФГ "Тимко" за оспорюваним рішенням сільської ради в порушення вимог ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції за станом на 01.09.2009), без виготовлення технічної документації для надання у користування спірної земельної ділянки.
Відповідно до ст. 25, ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
Сервисы для юристов