Постанова ВГСУ від 23.07.2014 року у справі №910/19357/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Справа № 910/19357/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" на рішення господарського суду м. Києва від 11 лютого 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 травня 2014 року у справі №910/19357/13 за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" до публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування" про відшкодування шкоди в порядку регресу, -

Встановив:

У жовтні 2013 року приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа Страхування" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "ХДІ страхування", з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 33968,53 грн., посилаючись на виплату страхового відшкодування страхувальнику внаслідок настання страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11 лютого 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 травня 2014 року, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 33968,53 грн. шкоди та 1720,50 грн. судового збору.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати, припинивши провадження у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 1 листопада 2012 року в м. Кривий Ріг на вул. Димитрова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "ВАЗ" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1), під керуванням фізичної особи ОСОБА_4, автомобіля марки "ВАЗ" (державний реєстраційний номер НОМЕР_2), під керуванням фізичної особи ОСОБА_5, та автомобіля марки "Субару", (державний реєстраційний номер НОМЕР_3), під керуванням фізичної особи ОСОБА_6, в результаті якої зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно постанови Довгинцівського районного суду м. Кривий Ріг від 30 листопада 2012 року у справі № 411/9492/12 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Крім того, встановлено, що ОСОБА_4, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, керував автомобілем марки "ВАЗ" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) за відсутності водійського посвідчення, яке він у встановленому законом порядку не отримував.

Автомобіль марки "Субару" (державний реєстраційний номер НОМЕР_3) застраховано у публічному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Альфа страхування" згідно договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу, № 046.0602044.071 від 18 травня 2012 року, укладеного з ОСОБА_6, відповідно до якого страховик зобов'язався страхувати майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням зазначеним транспортним засобом.

1 листопада 2012 року страхувальник за договором добровільного страхування № 046.0602044.071 від 18 травня 2012 року звернувся до страховика з заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку, та виплату страхового відшкодування.

На підставі вказаного договору, заяви страхувальника, страхових актів № 3967.206.12.01.01 від 3 січня 2013 року, № 3967.206.12.01.02 від 4 лютого 2013 року, звіту № 2809/825 про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу від 11 грудня 2012 року, ремонтної калькуляції, рахунку № 000626 від 7 листопада 2012 року, позивачем виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 34968,53 грн.

Цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки "ВАЗ" (державний реєстраційний номер НОМЕР_1) - ОСОБА_7 застраховано відповідачем, згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АВ/1006140, яким встановлено ліміт майнової відповідальності в сумі 50000 грн., з франшизою в розмірі 1000 грн. На момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 є померлим.

11 червня 2013 року позивач направив відповідачу регресну вимогу № 3967/03691 про відшкодування шкоди в сумі 34968,53 грн., яка була отримана відповідачем, проте, залишена без відповіді та відповідного реагування, що стало підставою звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Розглядаючи заявлені вимоги по суті, господарський суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, залишивши рішення місцевого суду у справі без змін, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на норми п.п. 1.7, 1.8 ст. 1, ст. 201 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 397, 398, ч. 1 ст. 994 Цивільного кодексу України та, зазначаючи, що згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № АВ/1006140, укладеного ОСОБА_7 з відповідачем, страхувальником застраховано шкоду завдану майну потерпілих осіб в межах строку дії полісу - з 7 березня 2012 року по 6 березня 2012 року та ліміту 50000 грн. з встановленням франшизи розміром 1000 грн. При цьому, саме ОСОБА_4 є особою, відповідальність якої застрахована відповідачем, оскільки він правомірно володіє забезпеченим транспортним засобом і правомірність володіння посвідчується не посвідченням водія, а наявністю свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Проте, з висновком попередніх судових інстанцій про задоволення позову погодитись не можна, оскільки він є помилковим, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.4, 1.6, 1.7 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Згідно ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.