Постанова ВГСУ від 23.07.2014 року у справі №910/11569/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2014 року Справа № 910/11569/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 12.06.2014у справі № 910/11569/13 Господарського суду міста Києва за позовомКомунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва"до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"простягнення 96 658 633, 75 грн.

В С Т А Н О В И В:

В червні 2013 року Комунальне підприємство "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь суму сплачених, але не використаних авансів в розмірі 96 658 633,75 грн. та стягнути судові витрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2013 (головуючий Борисенко І.І., судді: Літвінова М.Є., Трофименко Т.Ю.) у справі № 910/11569/13 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2014 (головуючий Шевченко Е.О., судді: Алданова С.О., Зеленіна В.О.) апеляційне провадження у справі зупинено та призначено судову експертизу.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Мостобуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, з урахування додаткових пояснень, просить її скасувати.

У відзиві на касаційну скаргу Комунальне підприємство "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" не погоджується із доводами скаржника, просить залишити оскаржувану ухвалу апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

В пункті 19. постанови № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що якщо апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується виключно ухвали про призначення судової експертизи у справі, така скарга з урахуванням вимог частини першої статті 106 та частини першої статті 11113 Господарського процесуального кодексу не може бути розглянута господарським судом. У разі коли апеляційна чи касаційна скарга за своїм змістом стосується ухвали про зупинення провадження у справі, вона може бути розглянута господарським судом у загальному порядку виключно з точки зору наявності чи відсутності передбаченої законом підстави для такого зупинення (пункт 1 частини другої статті 79 Господарського процесуального кодексу України). Якщо ж в апеляційній чи касаційній скарзі йдеться про оскарження як призначення експертизи, так і зупинення у зв'язку з цим провадження у справі, то відповідна скарга може бути прийнята і розглянута в частині зупинення провадження.

Колегія вважає, що при розгляді касаційної скарги на ухвалу суду про зупинення провадження у справі, дослідженню підлягає факт обґрунтованості підстав такого зупинення.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом даного судового спору є вимога позивача повернути відповідачу суму сплачених, але невикористаних авансів в розмірі 96 658 633, 75 грн. за період з серпня по листопад 2011 року.

Під час розгляду справи апеляційною інстанцією, позивачем було заявлено клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку з необхідністю призначення судової експертизи.

Пунктом 1 частини другої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою зокрема, у випадку, призначення господарським судом судової експертизи.

Зупиняючи провадження у даній справі на підставі вказаної статті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність призначити у справі судову експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання:

- Чи забезпечено цільове спрямування бюджетних коштів, отриманих у вигляді наданих авансів за Контрактом від 23.04.2004 № 26, на матеріали, призначені для будівництва об'єкту "Будівництво Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві"?

- Чи відповідає фактична наявність матеріалів, придбаних за рахунок бюджетних коштів, отриманих у вигляді наданих авансів за Контрактом від 23.04.2004 № 26, даним бухгалтерського обліку ПАТ "Мостобуд"?

- Якими документами згідно чинного законодавства України забезпечується та підтверджується відпрацювання (використання) авансів, отриманих за рахунок бюджетних коштів в рамках Контракту від 23.04.2004 №26 на будівництво Подільського мостового переходу через р. Дніпро в м. Києві та яким чином здійснюється відображення зазначених операцій у бухгалтерському обліку генпідрядника та замовника?

- Встановити дійсний стан розрахунку та наявну заборгованість за Контрактом від 23.04.2004 № 26.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 Господарського процесуального кодексу експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Оскаржувана в касаційному порядку ухвала апеляційної інстанції наведеному не відповідає.

Фактично, виходячи із змісту оскаржуваної ухвали про зупинення провадження у справі, перед судовим експертом судом поставлені питання, які мають правовий характер і вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду. При цьому, частина питань спрямовує експерта на збір та оцінку доказів, що до його компетенції діючим законодавством не віднесено.

Таким чином, у апеляційного господарського суду не було підстав для застосування до спірних правовідносин інституту зупинення провадження у справі.

Недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку (пункт 12. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

Неправильне застосування апеляційним господарським судом процесуального закону в силу вимог статті 11110 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового акта в даній справі з передачею її до Київського апеляційного господарського суду для подальшого розгляду.