ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2014 року Справа № 904/6879/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Капацин Н.В. - головуючий, Грек Б.М., Кривда Д.С. (доповідач),за участю представників:позивачаЛуценко В.В., представник, відповідачаОшмянський К.І. - керівник, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного підприємства "Ошторгсервіс"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 у справі№ 904/6879/13 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДержавного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет"доПриватного підприємства "Ошторгсервіс"простягнення суми,
Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 23.06.2014 №05-05/708 у зв'язку з відпусткою судді Бернацької Ж.О. сформовано колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Капацин Н.В. - головуючий, судді Грек Б.М., Кривда Д.С. для розгляду касаційної скарги Приватного підприємства "Ошторгсервіс" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 у справі №904/6879/13.
ВСТАНОВИВ:
Державний вищий навчальний заклад "Криворізький національний університет" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Ошторгсервіс" 91000грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2014 (суддя Бєлік В.Г.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 (судді: Чус О.В. - головуючий, Орєшкіна Е.В., Широбокова Л.П.), позов задоволено; стягнуто з Приватного підприємства "Ошторгсервіс" на користь Державного вищого навчального закладу "Криворізький національний університет" кошти у розмірі 91000грн.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить прийняті у справі рішення та постанову скасувати, як необґрунтовані, і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених в касаційній скарзі. Зокрема, скаржник посилається на застосування судом першої інстанції ст.224 Господарського кодексу України, яка передбачає компенсацію збитків, але відповідно до ст.225 Господарського кодексу України, збитками не є сума оплати за непоставлений товар, а тільки за втрачений, пошкоджений або знищений.
У відзиві на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи і просить постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
Відводів складу суду не заявлено.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановили суди попередніх інстанцій, 13.05.2009 між Державним вищим навчальним закладом "Криворізький національний університет" (покупець) та Приватним підприємством "Ошторгсервіс" (продавець) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №1245-юр, за умовами якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця установку електрогенераторну Eurowind 10, модель FD 8-10000 (далі - Товар), укомплектований згідно зі специфікацією, а покупець зобов'язується оплатити зазначений товар (п.п.1.1, 1.2).
Згідно з п.2.2.1 договору покупець здійснює оплату одним платежем у розмірі 100% загальної вартості товару в сумі 91000грн. по факту поставки, протягом семи банківських днів на підставі рахунку, поданого продавцем.
Строк поставки товару: в термін 10 днів з моменту підписання сторонами зазначеного договору (п.3.1).
За умовами п.10.6 договору він набуває чинності з моменту підписання і діє до 30.06.2009.
Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач зобов'язання за договором №1245-юр від 13.05.2009 виконав в повному обсязі, сплатив вартість товару в сумі 91000грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжного доручення від 15.05.2009 та рахунку-фактури №4 від 15.05.2009 з відмітками про оплату Управління державного казначейства України в Дніпропетровській області.
Однак, відповідач поставку оплаченого товару не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вартості установки електрогенераторної Eurowind 10, модель FD 8-10000, не поставленої в порушення умов договору №1245-юр від 13.05.2009, кошти за яку були сплачені на користь відповідача у розмірі 91000грн.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Положеннями ст.599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вже зазначалось вище, судами встановлено, що позивач своє зобов'язання з оплати товару в сумі 91000грн. виконав в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 15.05.2009 та рахунком-фактурою №4 від 15.05.2009, копії яких наявні в матеріалах справи. При цьому зазначена оплата проведена на підставі видаткової накладної №4 від 15.05.2009, яка нібито засвідчує передачу товару покупцю.
Однак, видаткова накладна №4 від 15.05.2009 є підробною, що встановлено постановою Дзержинського районного суду м.Кривого Рога від 21.06.2013; фактична поставка здійснена не була, що не заперечується сторонами.
Таким чином, позивач, зважаючи на накладну та виставлений відповідачем рахунок-фактуру, вчинив дії спрямовані на виконання умов договору і оплатив вартість товару, що мав бути поставлений відповідачем, тим самим виконавши взяті на себе зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Водночас, частиною 2 цієї статті визначено, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.4 ст.538 Цивільного кодексу України).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно положень ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов'язання, або якщо він не виконав зобов'язання в межах встановленого в договорі чи законі строку.
Таким чином, з огляду на те, що судами встановлено та матеріалами справи підтверджено наявність зобов'язання у відповідача поставити передбачений договором товар, що також визнано Приватним підприємством "Ошторгсервіс", а також зважаючи на те, що суди встановили той факт, що відповідач не приступив до виконання свого обов'язку, а саме не поставив спірний товар позивачу, Приватне підприємство "Ошторгсервіс" у відповідності до вимог ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є таким, що прострочило виконання взятого на себе зобов'язання.
Сервисы для юристов