Постанова ВГСУ від 23.05.2017 року у справі №915/2019/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 року Справа № 915/2019/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т.Дроботової - головуючого В.Корсака О.Сибіги,

за участю представників: позивача Назаренко Є.О. - дов. від 05.01.15 відповідачів не заявились (про час і місце судового засідання повідомлені належно) розглянувши матеріали касаційної скарги Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області на постановувід 01.11.2016 Одеського апеляційного господарського суду у справі№915/2019/14 господарського суду Миколаївської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Комел"

до -Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області -Державної казначейської служби України -Головного управління Державної казначейської служби України в Миколаївській областіпростягнення 4084968,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року ТОВ "Комел" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про стягнення 2738103 грн. боргу, 65714,47 грн. інфляційних втрат та 11252,48 грн. 3% річних, на підставі статей 526, 530, 610, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

В обґрунтування позову, позивач посилався на порушення відповідачем умов договору про закупівлю товарів за державні кошти №130/13 від 15.11.2013 р. в частині повного та вчасного проведення розрахунків за придбані товари.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 03.02.2015 р. залучено до участі у справі в якості інших відповідачів Державну казначейську службу України та Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області.

15.05.2015 р. ТОВ "Комел" подало заяву про збільшення розміру позовних вимог, якою збільшило позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3% річних та просило стягнути з ТУ ДСАУ в Миколаївській області 1297354,66 грн. інфляційних втрат та 49510,90 грн. - 3% річних.

У відзиві на позовну заяву (з урахуванням доповнень) ТУ ДСАУ в Миколаївській області просило відмовити у позові, посилаючись на відсутність вини управління у виникненні заборгованості за спірним договором.

У поясненнях у справі Головне управління Державної казначейської служби України в Миколаївській області наголошувало на тому, що у зв'язку з відсутністю відповідної ресурсної забезпеченості у 2013 році платіжні доручення не були виконані і відповідно до статті 57 Бюджетного кодексу України, пункту 7.1 Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012 р. №758, були повернуті ТУ ДСАУ в Миколаївській області.

У відзиві на позовну заяву Державна казначейська служба України просила відмовити у позові через його необґрунтованість.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

При новому розгляді справи рішенням господарського суду Миколаївської області від 22.08.2016 р. (суддя Корицька В.О.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ТУ ДСАУ в Миколаївській області на користь ТОВ "Комел" 1297354,66 грн. інфляційних втрат, 49510,90 грн. - 3 % річних та 73080 грн. судового збору.

В частині позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 2738103 грн. провадження у справі припинено.

Провадження у справі щодо ДКСУ та ГУ ДКСУ у Миколаївській області припинено.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив з факту прострочення виконання ТУ ДСАУ в Миколаївській області грошових зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти №130/13 від 15.11.2013 р. та, надавши оцінку розрахунку інфляційних втрат і 3% річних, заявленому позивачем до стягнення, дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість.

Припиняючи провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 2738103,00 грн., суд виходив з того, що вказана сума боргу була сплачена до прийняття рішення у справі.

Щодо позовних вимог позивача до ДКСУ та ГУ ДКСУ у Миколаївській області, то суд першої інстанції зазначив, що до них не заявлено позовних вимог, у зв'язку з чим на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України припинив провадження у справі стосовно вимог, заявлених до вказаних відповідачів, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

За апеляційною скаргою ТУ ДСАУ в Миколаївській області Одеський апеляційний господарський суд (судді: Таран С.В., Будішевська Л.О., Мишкіна М.А.), переглянувши рішення господарського суду Миколаївської області від 22.08.2016 р. в апеляційному порядку, постановою від 01.11.2016 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТУ ДСАУ в Миколаївській області подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу (з урахуванням доповнень), в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 22.08.2016 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.11.2016 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, статей 612, 625 Цивільного кодексу України, статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Скаржник вважає, що господарські суди попередніх інстанцій не виконали обов'язкових вказівок, викладених в постанові Вищого господарського суду України від 25.05.2016 р.

Він наголошує на відсутності своєї вини у неналежному виконанні грошового зобов'язання, що, на його думку, унеможливлює у даному випадку притягнення відповідача до відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу та відзив на доповнення до касаційної скарги, в яких він просить судові акти у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від ТУ ДСАУ в Миколаївській області 22.05.2017 р. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке колегією суддів залишається без задоволення через обмеженість строків розгляду касаційної скарги та те, що явка представників у судове засідання обов'язковою не визнавалася.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.