ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2015 року Справа № 923/1452/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДобролюбової Т.В.суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: не з'явились, повідомлені належно, відповідача: ОСОБА_4 - паспорт, ОСОБА_5 - дов. 04.12.13,
касаційну скаргуПриватного підприємця ОСОБА_4на постановуОдеського апеляційного господарського суду від03.02.15у справі№923/1452/14 Господарського суду Херсонської областіза позовомХерсонської міської радидоПриватного підприємця ОСОБА_4прозобов'язання виконати умови договору
Херсонська міська рада звернулася до Господарського суду Херсонської області до Приватного підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання останнього повернути Херсонській міській раді земельні ділянки, площею 20 кв. м на АДРЕСА_1, і площею 20 кв. м, на АДРЕСА_2, у стані не гіршому в порівнянні з тим, в якому він одержав їх в оренду. Позивач посилався на те, що відповідач не скористався наданим йому рішенням міської ради від 30.05.07 №444 правом на переукладення договору оренди земельної ділянки від 08.07.04, у зв'язку з чим цей договір є припиненим. Проте, відповідач після припинення дії договору оренди землі продовжує використовувати спірну земельну ділянку. Позов обґрунтований приписами статей 93, 116, 124 Земельного кодексу України, статей 526, 530 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, статей 33, 34 Закону України "Про оренду землі".
Рішенням Господарського суду Херсонської області від 27.11.14 (суддя Пригуза П.Д.) в позові відмовлено. Суд визнав продовженим спірний договір оренди землі та при цьому виходив з приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі", зазначивши про те, що у разі відсутності заперечень з боку сторін можливе автоматичне поновлення договору оренди земельної ділянки, яка належить до державної або комунальної власності, без прийняття радою відповідного рішення.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.15 (судді: Бєляновський В.В., Мишкіна М.А., Будішевська Л.О.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано. Позов задоволено. Зобов'язано Приватного підприємця ОСОБА_4 повернути Херсонській міській раді земельні ділянки, площею 20 кв. м, на АДРЕСА_1, площею 20 кв. м, на АДРЕСА_2, у стані не гіршому в порівнянні з тим, в якому він одержав їх в оренду. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачалося автоматичного поновлення договорів оренди землі і реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Апеляційна інстанція установила, що Херсонською міською радою рішення про поновлення вказаного договору оренди не приймалося, а тому після 28.05.07 відповідач втратив право оренди земельних ділянок та на даний час продовжує займати їх безпідставно.
Приватний підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову у справі, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 93, 116, 124 Земельного кодексу України, статей 1, 33 Закону України "Про оренду землі", статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 2, 4, 42, 105, 11128 Господарського процесуального кодексу України. Він наголошує на правомірному користуванні спірною земельною ділянкою та зазначає, що позивачем не розроблений порядок повернення земельних ділянок. Скаржник вважає, що оскільки стосовно земельної ділянки, якою користується орендар за поновленим договором, рішення радою, як власником землі, вже було прийнято при передачі її в оренду, то прийняття радою нового рішення законом не вимагається. Він також посилається і на судову практику Верховного Суду України.
Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити без змін постанову у справі, з мотивів у ній викладених, а касаційну скаргу - без задоволення
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення відповідача і його представника, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів законодавства відзначає наступне.
Апеляційним господарським судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі рішення Херсонської міської ради від 28.05.04 №577 між Херсонською міською радою - орендодавцем та Приватним підприємцем ОСОБА_4 - орендарем був укладений договір оренди земельної ділянки від 08.07.04. За цим договором в оренду підприємцеві передавалися земельні ділянки із земель запасу, загальною площею 40 кв.м, а саме: площею 20 кв.м на АДРЕСА_1, і площею 20 кв. м на АДРЕСА_2, під розміщення торговельних кіосків. Згідно з пунктом 3 договору його укладено строком на три роки, до 28.05.07. Після припинення або розірвання договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому в порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду (пункт 7 договору). Відповідно до пункту 11 договору підставою для його припинення є, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 14 договору). Цей договір 02.08.04 був зареєстрований у Херсонській міській філії Державного підприємства "Херсонський регіональний центр земельного кадастру", про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис за № 040471300206. Судом апеляційної інстанції було установлено, що Приватний підприємець ОСОБА_4 звертався до Херсонської міської ради з заявами про поновлення договору оренди земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Проте, як установив суд апеляційної інстанції, з підтвердженням матеріалами справи, Херсонською міською радою не приймалися рішення про поновлення вказаного договору оренди, тобто спірний договір оренди продовжений не був; цей договір припинив свою дію 28.05.07 у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено; відповідач після закінчення дії договору оренди спірні земельні ділянки не повернув позивачеві. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Херсонської міської ради заявлена до Приватного підприємця ОСОБА_4 про зобов'язання останнього повернути Херсонській міській раді земельні ділянки, загальною площею 40 кв. м на АДРЕСА_1, та на АДРЕСА_2, як то передбачено пунктом7 договору від 08.07.04, у стані не гіршому в порівнянні з тим, в якому він одержав їх в оренду. Скасовуючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції визнав позовні вимоги обґрунтованими. Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Законом України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1,2 названого Закону). За приписами статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди (стаття 15 цього ж Закону). Разом з тим, згідно з частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Згідно з частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Приписами статті 124 названого Кодексу унормовано (у відповідній редакції), що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією. Враховуючи те, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачалося автоматичного поновлення договорів оренди землі державної та комунальної власності, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін була можлива лише за наявності відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган в судовому порядку укласти такий договір або поновити його, оскільки таке зобов'язання суперечитиме вимогам законодавства. При цьому (і це підставно було враховано судом апеляційної інстанції), до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення, оскільки згідно зі статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 11.11.14 №912/1552/13. Як установлено апеляційним господарським судом, і це підтверджено матеріалами справи, позивачем - Херсонською міською радою відповідне рішення про продовження дії договору оренди від 08.07.04 не приймалось. Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено. У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором (стаття 34 Закону України "Про оренду землі"). Як вже зазначалося, і це установив суд апеляційної інстанції, з підтвердженням матеріалами справи, договір оренди земельної ділянки від 08.07.04 закінчився 28.05.07; рішення про продовження договору оренди не приймалося. Установив апеляційний господарський суд і те, що спірна земельна ділянка після припинення договору оренди не була повернута відповідачем. Враховуючи установлене судом апеляційної інстанції та зважаючи на приписи наведених норм, висновок апеляційного господарського суду про підставність повернення спірної земельної ділянки раді визнається обґрунтованим. Посилання скаржника на те, що у даному випадку застосовується стаття 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції Закону України від 17.02.11 N3038-VI, не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки, як вже зазначалося, до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на дату, з якої виникло переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки. Судом апеляційної інстанції було правомірно застосовано статтю 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, що, між іншим, спростовує довід касаційної скарги про зворотнє. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують викладеного та установленого судом апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.02.15 у справі №923/1452/14 залишити без змін.
Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4 - без задоволення.
Головуючий Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
В.Швець
Сервисы для юристов