Постанова ВГСУ від 23.04.2014 року у справі №910/11383/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року Справа № 910/11383/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Суддів:Мирошниченка С.В., Алєєвої І.В., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністюна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 р.у справі№ 910/11383/13 господарського суду міста Києваза позовомФірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністюдоКиївського міського територіального Відділення Антимонопольного комітету Українипровизнання недійсним рішення

За участю представників:

позивача:Случак О.О.;відповідача:Клюсова Т.М.;

ВСТАНОВИВ:

Фірма "Т.М.М."- товариство з обмеженою відповідальністю (далі - фірма "Т.М.М.") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відділення АМК) від 28.03.2013 р. № 14/-01-П "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення № 14/-01-П).

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.08.2013 р. (суддя Марченко О.В.) у справі № 910/11383/13 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2014 р. (судді: А.І. Мартюк, Л.П. Зубець, Р.І. Самсін) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, Фірма "Т.М.М." звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням № 14/-01-П від 28.03.2013 р. Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України:

- визнано, що фірма "Т.М.М." протягом періоду з 01.06.2011 р. до 21.02.2013 р. займала монопольне (домінуюче) становище на ринку надання житлово-комунальних послуг в межах будинків, які знаходяться на балансі (обслуговуванні) позивача на території міста Києва, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливими за умов існування значної конкуренції на цьому ринку, з часткою 100%, оскільки на цьому ринку у нього немає жодного конкурента (пункт 1 резолютивної частини);

- визнано дії позивача, які полягають укладенні із мешканцями будинку № 26 по пр. К. Комарова договорів про надання послуг, редакція яких не відповідає типовим договорам, затвердженими постановами КМУ № 529 і № 630, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 та частиною першою статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним становищем на ринку надання житлово-комунальних послуг в межах будинків, які знаходяться на балансі (обслуговуванні) фірми "Т.М.М." на території міста Києва, що може призвести до ущемлення інтересів споживачів, яке було б неможливими за умов існування значної конкуренції на цьому ринку (пункт 2 резолютивної частини);

- зобов'язано позивача припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, шляхом приведення договорів про надання послуг у відповідність до типових договорів, затверджених постановами КМУ № 529 і № 630 (пункт 3 резолютивної частини);

- за вчинене порушення накладено на позивача штраф у сумі 68 000 грн. (пункт 4 резолютивної частини).

Не погоджуючись з відповідним рішенням позивач звернувся до місцевого господарського суду та обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відділенням АМК не дотримано визначеної законодавством процедури визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання на ринку; не враховано, що Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затверджена розпорядженням АМК від 05.03.2002 р. № 49-р (далі - Методика), не передбачає можливості обмежувати ринок товару межами однієї юридичної особи при наявності на такому ринку інших суб'єктів господарювання, що можуть надавати аналогічні послуги.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що редакція договорів про надання житлово-комунальних та інших послуг, укладених фірмою "Т.М.М." з власниками квартир у будинку, що знаходиться на балансі позивача, не відповідає редакції типових договорів, затверджених Постановами КМУ № 630 і № 529.

Вищий господарський суд України погоджується з висновками суддів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, а саме:

неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 2 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, зокрема, якщо на цьому ринку у нього немає жодного конкурента.

У пунктах 15.4 і 15.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що обов'язок з доведення в суді факту зайняття суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається на АМК або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.

Водночас за змістом приписів статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" суб'єкт господарювання, який заперечує зайняття ним монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, має довести, що він зазнає значної конкуренції.