ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2014 року Справа № 910/10367/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Комерц" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 рокуу справі за позовомАвтопідприємства Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України доТовариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Комерц" простягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
у червні 2013 року Автопідприємство Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафто-Комерц" 31 396,16 грн. штрафу за неналежне виконання останнім умов договору зберігання № 192-12 від 20.12.2012 року щодо повернення товару неналежної якості.
Рішенням господарського суду м. Києва від 01.10.2013 року позов задоволено у повному обсязі.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Постановлені у справі судові рішення оскаржені в касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 15.04.2014 року порушено касаційне провадження у справі за скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Статтею 936 ЦК України встановлено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
За ч. 1 ст. 949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 192-12 від 20.12.2012 року, за умовами якого ТОВ "Нафто-Комерц" зобов'язалось зберігати та повернути у схоронності переданий Автопідприємством Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України товар, а саме продукти нафтопереробки : бензин А-98 у кількості 52 511,76 л. загальною вартістю 624 890 грн. (п. п. 1.1, 2.2. договору).
Відповідно до п.3.5. цього договору, зберігач, після отримання від замовника письмової вимоги про повернення товару, поставляє товар або його окрему частину в строк протягом двох календарних днів з дня отримання вимоги. Прийом товару по якості і кількості відбувається згідно Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України (Наказ Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України 20.05.2008 №281/171/578/155, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496); Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним Наказом Мінпаливенерго України та ДКУ з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007р. №271/121. При прийманні кожної партії товару, відбирається проба, опечатується за підписами оператора АЗС і водія автоцистерни, для подальшої можливої перевірки якості.
Згідно п. 4.3. зазначеного договору, у разі підтвердження невідповідності товару ДСТУ (бензин А-98 ДСТУ 4839) протягом 20 календарних днів з моменту отримання товару, замовник належним чином оформлює претензію зберігачу, який зобов'язаний здійснити заміну неякісного товару протягом двох робочих днів з моменту пред'явлення претензії.
Пунктом 6.3. договору передбачено, що за порушення умов зобов'язання щодо якості товару зі зберігача стягується штраф у розмірі 20 % вартості неякісного товару.
Перевіряючи дотримання кожною із сторін взятих на себе зобов'язань судами обох інстанцій встановлено, що за актами від 26.02.2013 року і від 03.04.2013 року, які підписані та скріплені печатками сторін, позивач отримав від відповідача зі зберігання бензин, вартістю 156 980,84 грн., якість якого не відповідає вимогам державного стандарту 4839:2007, що підтверджується паспортами якості № 122 і № 8451, наданими акредитованими установами Випробувальним центром паливо-мастильних матеріалів та Випробувальним центром "10Хіммотологічний центр", та складеними за наслідками перевірки відібраних з дотриманням вимог п. 3.5. договору проб пального, а тому за таких обставин суд першої інстанції та апеляційний господарський суд дійшли правильного висновку щодо наявності у позивача права вимагати застосування до відповідача правових наслідків порушення зобов'язань, які передбачені пунктом 6.3 договору, обґрунтовано задовольнили позов, стягнувши з ТОВ "Нафто-Комерц" 31 396,16 грн. штрафу, і підстав для скасування чи зміни судових рішень за мотивів, наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 85, 1119-11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.02.2014 року - без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко
Сервисы для юристов