Постанова ВГСУ від 23.04.2014 року у справі №906/1618/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 року Справа № 906/1618/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Куровського С.В.,розглянувши касаційну скаргуарбітражного керуючого Фесенка Євгенія Миколайовича, м. Київна постановувід 27.01.2014 р. Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 906/1618/13 господарського суду Житомирської областіза заявою Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України", м. Київ до боржникаДержавного підприємства "Грозинське", с. Грозине Коростенський район Житомирської областіпровизнання банкрутомв судовому засіданні взяли участь представники:

ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України"Короленко Т.Л., довір.,арбітражного керуючого Фесенка Є.М.Богдан О.В., довір.,ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 11.11.2013 року, що винесена у справі № 906/1618/13, прийнято до розгляду заяву про порушення справи про банкрутство Державного підприємства "Грозинське" (далі - Боржник, Підприємство) за заявою Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України" (далі - Кредитор) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 21.11.2013 року, а Коростенську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі-Інспекція, ДПІ), зокрема зобов'язано в строк до 18.11.2013 року надати до господарського суду довідку чи є Боржник великим платником податків; довідку чи надає вказана юридична особа податкову звітність, чи зазначає у звітності про здійснення підприємницької діяльності; хто є керівником та головним бухгалтером боржника; довідку про всі наявні у боржника рахунки в банківських установах; відомості щодо наявності (відсутності) у боржника заборгованості по податкам, зборам та обов'язковим платежам; інформацію щодо перебування майна боржника у податковій заставі, копії звітних документів боржника на останні звітні дати тощо.

Ухвалами господарського суду Житомирської області від 21.11.2013 року та 03.12.2013 року повторно зобов'язано Інспекцію в строк до 30.11.2013 року та в строк до 09.12.2013 року відповідно подати до суду зазначені витребувані документи.

При цьому, ухвалами господарського суду Житомирської області від 11.11.2013 року, 21.11.2013 року та 03.12.2013 року попереджено ДПІ про можливі наслідки невиконання вимог судового рішення, передбачені нормами п. 5 ч. 1 ст. 83 та ст. 90 ГПК України.

Окремою ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.12.2013 року (суддя - О.С. Омельян) Коростенську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області зобов'язано усунути порушення законності і недоліки в діяльності щодо своєчасного, належного та повного виконання вимог ухвал господарського суду Житомирської області від 11.11.2013 року, 21.11.2013 року та 03.12.2013 року. Також ДПІ зобов'язано розглянути дану окрему ухвалу місцевого господарського суду, вжити заходи щодо виконання вимог ухвал господарського суду Житомирської області від 11.11.2013 року, від 21.11.2013 року та від 03.12.2013 року у частині, що стосується Інспекції, забезпечити недопущення у майбутньому зазначених в окремій ухвалі порушень законодавства; про розгляд даної окремої ухвали та вжиті заходи повідомити місцевий суд в строк до 10.01.2014 року. Крім цього ухвалено попередити посадових осіб Інспекції про адміністративну відповідальність за невиконання вимог окремої ухвали суду відповідно до ст. 185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення та кримінальну відповідальність згідно ст. 382 Кримінального кодексу України.

Не погодившись із цією ухвалою суду, Коростенська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати окрему ухвалу господарського суду Житомирської області від 10.12.2013 року.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 року (головуючий суддя - Бригинець Л.М., судді: Савченко Г.І., Демидюк О.О.) апеляційну скаргу задоволено, а окрему ухвалу господарського суду Житомирської області від 10.12.2013 року скасовано.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням апеляційного суду, арбітражний керуючий Фесенко Євгеній Миколайович звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, з урахуванням оголошених усно в судовому засіданні 23.04.2014 року уточнень вимог касаційної скарги, просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 року, а окрему ухвалу господарського суду Житомирської області від 10.12.2013 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням апеляційним судом норм матеріального права, зокрема ст.ст. 2, 11, 16, 83 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представників ініціюючого кредитора та скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у винесеній стосовно Інспекції окремій ухвалі місцевий суд встановив, що цим податковим органом не були виконані вимоги суду щодо надання витребуваних документів стосовно Боржника, незважаючи на неодноразові повідомлення ДПІ про судові засідання та витребування цих доказів ухвалами суду. При цьому суд вказав, що така бездіяльність з боку ДПІ перешкоджає виконанню судом своїх обов'язків та є підставою для винесення окремої ухвали з метою усунення недоліків та порушень з боку вказаного податкового органу.

Скасовуючи таке рішення суду, апеляційний суд вказав, що місцевим судом не було вказано, яке значення мають витребувані у ДПІ документи для вирішення справи, оскільки норми ст. 11 Закону про банкрутство не містять серед переліку необхідних документів тих, що витребовувались у ДПІ. У зв'язку із цим апеляційний суд дійшов висновку, що місцевий суд не вказав, у чому полягає неможливість розгляду справи в підготовчому засіданні за відсутністю витребуваних у Інспекції документів. Крім цього, апеляційний суд звернув увагу на відсутність посилання в ухвалі місцевого суду на норми, які б передбачали необхідність подання витребуваних у Інспекції документів, в чому полягає порушення з боку ДПІ та якої норми.

Заперечуючи такі висновки судів, скаржник вказав, що Інспекцією не було надано жодних доказів в обґрунтування своїх доводів в апеляційній скарзі, що свідчить про те, що ДПІ могла своєчасно виконати вимоги суду з наданням витребуваних документів, а місцевий суд перелічив та послався на всі норми закону, які були порушені ДПІ. Крім цього скаржник зазначив, що окрема ухвала не носить ніяких негативних наслідків для Інспекції або її працівників, слід було тільки виконати вимоги суду-надати витребувані документи та вказати про причини несвоєчасного їх надання.

Однак суд касаційної інстанції не погоджується із запереченнями в касаційній скарзі, оскільки вони наведені із невірним тлумаченням та порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, визначаючи у якості доводів в касаційній скарзі недоліки доводів ДПІ в апеляційній скарзі, скаржник порушив норми п. 4 ст. 111 ГПК України, оскільки приписи цієї норми визначають, що касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подає скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при ухваленні судом оскаржуваних (ного) рішень (рішення). Розгляд же апеляційної скарги та наведених в ній доводів під час касаційного провадження не здійснюється. До того ж, виходячи з приписів ч. 2 ст. 101 ГПК України, та як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення апеляційного провадження у даній справі за скаргою ДПІ, апеляційний суд розглядав правомірність визначених місцевим судом правових підстав для ухвалення окремої ухвали, а не наведених в апеляційній скарзі доводів. Це по-перше.

По-друге.

Скаржника - арбітражного керуючого Фесенка Єгенія Миколайовича було призначено розпорядником майна Боржника ухвалою від 19.12.2013 року (т. 2 а.с. 89-94), тобто після винесення місцевим судом стосовно ДПІ окремої ухвали від 10.12.2013 року. Отже вказана особа, відповідно до норм ст. 1 та ч. 9 ст. 16 Закону про банкрутство, набула статусу учасника провадження у справі про банкрутство саме з 19.12.2013 року. У зв'язку із цим та виходячи з обґрунтувань та доводів, наведених в касаційній скарзі, колегія суддів зазначає, що заявник, в порушення норм ст.ст. 32-36, 111 ГПК України, не зазначив в касаційній скарзі, яким чином згадана окрема ухвала впливає на права та охоронювані законом інтереси заявника касаційної скарги, та не вказав, якими правовими наслідками для нього обумовлене звернення із касаційною скаргою у даній справі.

По-третє.

Як вбачається з матеріалів справи, ненадання Інспекцією на вимогу місцевого суду витребуваних у Інспекції документів не стало перешкодою для ухвалення судом 19.12.2013 року рішення за результатами підготовчого засідання про порушення провадження у справі про банкрутство Підприємства, застосування до останнього процедури розпорядження майном, з призначенням розпорядника майна (т. 2 а.с. 89-94). При цьому слід погодитись із висновком апеляційного суду про те, що нормами ст.ст. 11, 16 Закону про банкрутство не передбачено серед переліку обов'язкових та необхідних документів, які мають додаватись до заяви про порушення справи про банкрутство, та документів, що мають бути подані до дня підготовчого засідання та розглянуті судом у цьому засіданні, тих документів, що витребовувались саме від ДПІ. А тому спростовується висновок місцевого суду, що ненадання Інспекцією на неодноразові вимоги суду документів, що від неї витребовувались, перешкоджає виконанню судом своїх обов'язків у даній справі та розгляду цієї справи.

Касаційний суд звертає увагу на те, що в ухвалах від 11.11.2013 року, від 21.11.2013 року та від 03.12.2013 року суд попереджав ДПІ про можливі наслідки невиконання вимог судового рішення, передбачені нормами п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 90 цього ж кодексу.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право стягувати в доход Державного бюджету України з винної сторони штраф у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

Отже, нормами п. 5 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачена відповідальність за ухилення від виконання вимог суду.

Натомість нормами ст. 90 ГПК України такої відповідальності за невиконання вимог суду у господарській справі не передбачено, оскільки приписи вказаної статті визначають підстави винесення окремої ухвали, але не визначає міру, ступінь та види відповідальності сторін та учасників провадження у господарській справі за невиконання вимог суду.

При цьому, касаційний суд не заперечує, що всі судові рішення, а відповідно і викладені в цих рішеннях вимоги суду, є обов'язковими до виконання на усій території України (ст. 45 ГПК України та ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У зв'язку із вищевикладеним касаційний суд погоджується із висновком апеляційного суду про відсутність правових підстав для винесення стосовно ДПІ окремої ухвали у даній справі та скасування вказаної ухвали у зв'язку із невірним застосуванням місцевим судом, зокрема норм ст. 90 ГПК України.