ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2014 року Справа № 902/1067/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.,суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом Альтера" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 рокуу справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом Альтера" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Атланта-Він"простягнення коштів В С Т А Н О В И В:
у липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дом Альтера" звернулось до господарського суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атланта-Він" 353 945,99 грн. заборгованості за товар, поставлений на умовах договору № 17 від 15.02.2012 року, 26 764,14 грн. пені, 35 394,60 грн. штрафу та 12 567,51 грн. 3 % річних.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 09.10.2013 року позов задоволено у повному обсязі.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено про відмову в позові.
Постанова апеляційного господарського суду оскаржена у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 15.04.2014 року порушено касаційне провадження у справі, за скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Приймаючи постанову про скасування рішення господарського суду першої інстанції і відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд виходив з того видаткова накладна № 978 від 14.03.2012 року, на яку посилається позивач як на доказ поставки товару складена з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і не може вважатися належним первинним бухгалтерським документом та бути доказом проведення господарської операції з поставки товару, а тому за таких обставин правових підстав для стягнення з відповідача спірної суми не має.
Проте погодитись з наведеними судом апеляційної інстанції мотивами відмови у позові не можна.
Статтею 712 ЦК України встановлено, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 та ч 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № 17 від 15.02.2012 року, за умовами якого ТОВ "Торговий Дом Альтера" (постачальник) зобов'язалось поставити ТОВ "Атланта-Він" (покупець) товар (горілчані напої), а останній прийняти та оплатити цей товар.
За п. 3.9 цього договору, кількість поставленого товару визначається згідно видаткових накладних (товарно-транспортних) на фактичний відпуск товару на протязі строку дії договору.
Пунктом 4.3. зазначеного договору встановлено, що оплата партії товару проводиться покупцем з відстрочкою платежу в 30 (тридцять) календарних днів з часу отримання товару.
Відповідно до п. 4.5.1 та п. 7.3 договору, у разі прострочення оплати прийнятого товару покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення, а за прострочку оплати товару понад 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від несплаченої суми.
Перевіряючи дотримання кожною із сторін взятих на себе зобов'язань місцевий господарський суд правильно встановив, що на виконання договору № 17 від 15.02.2012 року, за видатковою накладною № 978 від 14.03.2012 року, яка підписана сторонами та скріплена печаткою відповідача, позивач поставив, а відповідач отримав без будь-яких зауважень обумовлений товар на загальну суму 736 328,80 грн. частину якого повернув, що підтверджується належними доказами, і на час розгляду справи судом вартість неоплаченого відповідачем товару складає 353 945,99 грн.
За таких обставин, коли відповідач належним чином не виконав умови зазначеного договору щодо вчасної та повної оплати поставленого йому товару, господарський суд першої інстанцій дійшов правильного висновку щодо наявності у позивача права вимагати сплати спірної суми боргу з урахуванням відповідальності відповідача за порушення грошових зобов'язань, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України та пунктами 4.5.1, 7.3 договору в примусовому порядку, обґрунтовано задовольнив позов, стягнувши з відповідача на користь позивача 353 945,99 грн. заборгованості, 26 764,14 грн. пені, 35 394,60 грн. штрафу та 12 567,51 грн. 3 % річних, і підстав для скасування рішення суду першої інстанції, за наведених апеляційним господарським судом мотивів, не було.
Керуючись ст. ст. 85, 1119-11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.02.2014 року скасувати, а рішення господарського суду Вінницької області від 09.10.2013 року залишити без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко
Сервисы для юристов