ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2014 року Справа № 5023/4928/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Жукової Л.В., Студенця В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постанову та на ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 року господарського суду Харківської області від 23.01.2014 рокуу справі господарського судуХарківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доХарківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" простягнення 25 710 593,08 грн.в засіданні взяли участь представники:
- позивача:Єршова С.В.,- відповідача:Закаблуков А.С.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 08.07.2013 року позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") задоволено частково. Стягнуто з Харківського обласного комунального підприємства "Дирекція розвитку інфраструктури території" (далі - ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території") на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 16 611 478,96 грн. - основного боргу, 126 320,60 грн. - пені, 116 280,41 грн. - штрафу, 447 279,07 грн. - 3% річних та 64 380,00 грн. - судового збору. Виконання вказаного рішення було відстрочено на 6 місяців, починаючи з 08.07.2013 року. В іншій частині в позові відмовлено.
У січні 2014 року ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" звернулось до господарського суду Харківської області із заявою про відстрочку виконання рішення суду, згідно якої відповідач просив суд відстрочити виконання рішення господарського суду Харківської області від 08.07.2013 року до 01.01.2015 року.
Вказана заява мотивована тим, що відповідач невзмозі своєчасно сплатити стягнуту рішенням суду заборгованість, оскільки основними причинами тяжкого економічного стану відповідача є по-перше: невідповідність тарифів на послуги теплопостачання, водопостачання та водовідведення; по-друге: наявність додаткових податкових зобов'язань від суми субвенції, яка направлена на розрахунки за газ; по-третє: можливість нарахування штрафних санкцій на заборгованість, яка виникає у зв'язку з несвоєчасним фінансуванням з Державного бюджету України; по-четверте: наявність постійно зростаючої заборгованості населення за комунальні послуги.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.01.2014 року заяву ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" задоволено та відстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області від 08.07.2013 року по даній справі до 01.01.2015 року.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 року ухвалу місцевого господарського суду від 23.01.2014 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішення, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 року та ухвалу господарського суду Харківської області від 23.01.2014 року скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду Харківської області від 08.07.2013 року.
В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що невчасне виконання контрагентами своїх зобов'язань перед позивачем, в тому числі за судовими рішеннями, збільшить ризик невчасних розрахунків позивача за зовнішньоекономічними контрактами за поставлений природний газ, також збільшить можливі фінансові втрати позивача та позбавить можливості залучати комерційні кредити для розрахунків з постачальниками природного газу.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких, господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте, визначальним фактором при наданні відстрочки чи розстрочки є винятковість цих випадків, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.
Підставою для відстрочки чи розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Надаючи відстрочку, суди виходили з того, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному стані, у зв'язку з чим відсутня можливість виконання у повному обсязі всіх зобов'язань перед кредиторами і зазначена ситуація виникла не з його вини, а у зв'язку з певними об'єктивними обставинами. Заборгованість держави перед відповідачем збільшилася, сума заборгованості з різниці у тарифах на теплову енергію, надану населенню за період 2009-2013 роки склала понад 42 000 000,00 грн. Як вбачається з наданої заявником довідки Департаменту житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської облдержадміністрації від 09.01.2014 року №05-13126 у 2013 році субвенцій з Державного бюджету України відповідно до постанови КМУ від 20.03.13 №167 на погашення заборгованості з різниці в тарифах, яка виникли у ХОКП "Дирекція розвитку інфраструктури території" через невідповідність тарифів на послуги з теплопостачання для населення, не надходило. Також, згідно з цією довідкою орієнтовні строки надходження субвенцій з Державного бюджету України відповідно до постанови КМУ від 20.03.13 №167 на погашення заборгованості з різниці в тарифах: жовтень-грудень 2013 року.
Окрім того, скрутний фінансовий стан боржника підтверджується висновком судової економічної експертизи від 25.06.2013 року №40, проведеної НДЕКЦ при ГУМВС України у Харківській області, згідно з яким фінансова стійкість підприємства є дуже низькою, що створює передумови для його кризового становища, розрахуватися підприємство за договором постачання газу від 30.09.2011 року №14/2453/11 без зовнішнього фінансування не може.
Судами вірно зроблено висновок про скрутний матеріальний стан боржника, який виник з об'єктивних причин: невідповідність тарифів на послуги теплопостачання, водовідведення та водопостачання їх собівартості; відсутність постійного правового механізму щодо надання субвенцій з державного бюджету України на погашення заборгованості в різниці у тарифах, а також несвоєчасна сплата населенням та бюджетними установами заборгованості за спожиту енергію, при тому що боржник є бюджетною неприбутковою організацією та відстрочено до 01.01.2015 року.
Враховуючи приписи статті 121 Господарського процесуального кодексу України, а також наведені у заяві обставини, зокрема відсутність грошових коштів на рахунках відповідача, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про надання відстрочки виконання рішення суду до 01.01.2015 року, оскільки вказані відповідачем обставини є винятковими обставинами в розумінні статті 121 Господарського процесуального кодексу України з якими законодавець пов'язує можливість відстрочки виконання рішення суду.
Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи зазначене, оскаржувані рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.
Щодо доводів, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом до уваги, оскільки не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, а лише зводяться до переоцінки досліджених судами доказів та встановлених обставин справи, що не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Сервисы для юристов