ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2014 року Справа № 5015/3543/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок "Укрпрофздоровниця"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 16.12.2013у справі № 5015/3543/11 Господарського суду Львівської області за позовомПрокурора Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Фонду державного майна Українидо 1. Дочірнього підприємства "Санаторій "Львів" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця", 2. Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця", 3. Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 Брюховицька селищна рада, Федерація професійних спілок Українипровизнання недійсним реєстраційного посвідчення, скасування державної реєстрації права власності та повернення майна
в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаДемиденко О.А.- - відповідача-1не з'явився- - відповідача-2Лисенко Я.О.- - відповідача-3не з'явився- - третьої особи-1не з'явився- - третьої особи-2Хоменко А.В.- - Генеральної прокуратури УкраїниТомчук М.О.В С Т А Н О В И В:
У червні 2011 року Прокурор Шевченківського району м. Львова в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Санаторій "Львів" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця", Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця", Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", в якій просив суд: визнати недійсним реєстраційне посвідчення, скасувати державну реєстрацію права власності.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.06.2011 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1, залучено Брюховицьку селищну раду.
25.07.2011 прокурором подано до суду заяву № 2323вих-11 про уточнення позовних вимог, в якій просив суд доповнити свій позов позовною вимогою: визнати за Державою Україна в особі Фонду державного майна України право власності на майновий комплекс санаторію "Львів", який розташований за адресою: м. Львів-Брюховичі, вулиця Курортна, 8 та зобов'язати дочірнє підприємство "Санаторій "Львів" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повернути спірний майновий комплекс за актом приймання-передачі у розпорядження держави в особі Фонду державного майна України. Дана заява прийнята судом (т.1., а.с.92).
Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.10.2011 (суддя Т. Рим) у справі № 5015/3543/11 позов задоволено. Визнано за Державою Україна в особі Фонду державного майна України право власності на майновий комплекс санаторію "Львів", який розташований за адресою: м. Львів-Брюховичі, вулиця Курортна, 8. Зобов'язано дочірнє підприємство "Санаторій "Львів" закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повернути спірний майновий комплекс за актом приймання-передачі у розпорядження держави в особі Фонду державного майна України.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.10.2013 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2, залучено Федерацію професійних спілок України.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 (у складі головуючого Юрченка Я.О., суддів Давид Л.Л., Данко Л.С.) рішення Господарського суду Львівської області від 28.10.2012 залишено без змін.
Зазначені судові рішення мотивовані тим, що передане до статутного фонду Закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" майно є державною власністю.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішенням, Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Фонд державного майна України, Дочірнє підприємство "Санаторій "Львів" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця", Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", Брюховицька селищна рада, Федерація професійних спілок України не скористались правом, наданим статтею 1112 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.
Дочірнє підприємство "Санаторій "Львів" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця", Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", Брюховицька селищна рада не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що постановою Ради міністрів Української РСР від 23.04.1960 № 606 всі санаторії, в тому числі й санаторій "Львів" були передані у відання Української Республіканської ради профспілок (Укрпрофради).
Правонаступником Укрпрофради з 1991 стала Федерація профспілок України.
04.12.1991 Федерацією незалежних профспілок України (правонаступником якої є Федерація профспілок України) та Фондом соціального страхування України на базі санаторно-курортних закладів та організацій Української республіканської ради з управління курортами профспілок було створено акціонерне товариство "Укрпрофоздоровниця".
Відповідно до акту від 24.01.1992, на підставі постанови Президії Ради Федерації незалежних профспілок України № 11-1-1 від 22.11.1991 "Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" останньому було передано майно територіальних санаторно-курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, в тому числі санаторій "Львів", згідно переліку до акту від 24.01.1992 (т. 1, а. с. 22).
Наказом Прикарпатського дочірнього підприємства Закритого акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" "Про створення філій Прикарпатського дочірнього підприємства ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" від 15.03.2000 № 28, створено та затверджено Положення про філію Прикарпатського дочірнього підприємства ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" - "Санаторій "Львів". Цим же наказом затверджено перелік будівель та споруд санаторію "Львів", що підлягають державній реєстрації і знаходяться за адресою: м. Львів, смт. Брюховичі, вулиця Курортна, 8.
На підставі зазначеного наказу, Бюро технічної інвентаризації видано реєстраційне посвідчення від 14.08.2001, яким засвідчено право власності на цілісний майновий комплекс санаторію "Львів" за Прикарпатським дочірнім підприємством закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".
В своєму позові прокурор послався на те, що спірне майно є державним і передавалось профспілковим організаціям лише у відання, тому реєстрація права власності на майно за Закритим акціонерним товариством лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", на думку прокурора, відбулась без достатніх правових підстав. Матеріально-правовою підставою позову прокурор визначив статті 316, 319, 392 Цивільного кодексу України.
В основу прийнятих по справі судових рішень покладено висновки про те, що передане до статутного фонду Закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" майно є державною власністю, що стало підставою для задоволення позову про визнання права власності на майновий комплекс та зобов'язання його повернути у розпорядження держави в особі Фонду державного майна України.
Колегія суддів вважає, що зазначені висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що не повністю відповідають вимогам діючого законодавства, враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" з огляду на вимоги частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Вирішуючи даний судовий спір, суд першої інстанції наведеного не врахував і застосував до спірних правових відносин положення статті 387 Цивільного кодексу України, на яку прокурор в своєму позові не посилався. В той же час, питання визначення матеріально-правової підстави позову щодо повернення майна із чужого володіння має суттєве значення для правильного вирішення спору, оскільки в залежності від тієї чи іншої норми можуть наступати різні правові наслідки такого повернення.
Таким чином, місцевим господарським судом помилково зроблено висновок про те, що право власника майна, в даному випадку, підлягає захисту відповідно до вимог статті 387 Цивільного кодексу України, яка не була визначена прокурором як матеріально-правова підстава позову щодо захисту права власності.
Сервисы для юристов