Постанова ВГСУ від 23.03.2016 року у справі №917/2047/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 917/2047/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Мележик Н.І.,

за участю представників сторін: позивача - Яценка В.В. дов. б/н від 25 листопада 2015 року та відповідача - ОСОБА_5 дов. № 4 від 15 лютого 2016 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "ТГЛ Україна" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 січня 2016 року у справі Господарського суду Полтавської області за позовом ТОВ "ТГЛ Україна" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення суми,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ТОВ "ТГЛ Україна" (далі - позивач) звернулось до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (далі - відповідач) з позовом про стягнення боргу у сумі 407221 гривень 35 коп.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем умов договору транспортного експедирування № TG 010514 від 1 травня 2014 року щодо обов'язку відшкодування додаткових витрат на оплату послуг зі зберігання вантажу на території порту.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю за необгрунтованістю та безпідставністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20 січня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ "ТГЛ Україна" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Полтавської області від 10 листопада 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ "ТГЛ Україна" просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 10 листопада 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20 січня 2015 року, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм ст. 43, ч. 2 ст. 82, ч. 1 ст. 101, п. 7 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, оскільки поза його увагою та оцінкою залишились додатково надані докази.

Вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми ст. ст. 511, 519, 520 Митного кодексу України, накази Мінфіну України № 627 від 30 травня 2012 року та № 731 від 15 червня 2012 року, що, на його думку, не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Стверджує про порушення судами ст. 526 Цивільного кодексу України, оскільки обов'язок відшкодування витрат експедитора жодним чином не обумовлюється наявністю або відсутністю вини клієнта.

Вказує на необгрунтованість застосування ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки даний позов ніяким чином не обгрунтовувався фактом притягнення відповідача до адміністративної відповідальності.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 1 травня 2014 року між ТОВ "ТГЛ Україна" (експедитор) та ФОП ОСОБА_6 (клієнт) укладено договір транспортного експедирування № TG010514, у відповідності до п. п. 1.1 - 1.2 якого сторони визначили, що клієнт доручає, а експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта надати та організувати надання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з організацією та забезпеченням перевезень експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Укладення договору, згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, породжує виникнення цивільних прав та обов'язків, до яких слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства.

У відповідності до абз. 2 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За своєю правовою природою укладений сторонами у справі договір № TG010514 від 1 травня 2014 року є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до умов п. 2.1.4 договору експедитор має право отримувати від клієнта довіреність, замовлення на надання транспортно-експедиторських послуг (далі "замовлення"), документи та іншу інформацію, необхідну для виконання своїх зобов'язань за договором. У разі ненадання клієнтом вищезазначених документів або іншої необхідної інформації, експедитор має право відкласти виконання своїх обов'язків за договором до надання документів та інформації в повному обсязі. При цьому, всі витрати, пов'язані із зберіганням вантажу, простоюванням контейнеру або транспортного засобу та інше відносяться за рахунок клієнта.

За змістом п. п. 2.1.6, п. 2.1.7 договору експедитор має право відступати від вказівок клієнта, якщо цього потребують інтереси клієнта, попередньо узгодивши такі відступлення з клієнтом, а також отримати від клієнта відшкодування узгоджених з ним додаткових витрат, що виникли у експедитора при виконанні договору.

Умовами п. 2.4.7 договору передбачено, що у випадку огляду вантажу в контейнері та/або транспортному засобі чи затримки вантажу в контейнері та/або транспортному засобі в портах відвантаження, перевантаження, прибуття, на прикордонних переходах на вимогу митних, інших офіційних контрольних, спостерігаючих і правоохоронних органів, клієнт відшкодовує експедитору витрати по оплаті вантажних операцій, зберігання контейнера, простій транспортних засобів, а також демередж/детеншн судноплавної контейнерної лінії - власника контейнерного обладнання відповідно до рахунків організації, яка здійснила вантажні операції, порту, терміналів, перевізників, тарифів лінії, інших організацій.

За п. п. 7.1, 7.2 договору даний договір вступає в силу з дати його підписання та діє до 31 грудня 2014 року. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання договору, строк його дії буде автоматично пролонгований на кожний наступний строк. Договір може бути розірваний з ініціативи однієї із сторін з повідомленням про це другу сторону за 30 днів або за взаємною згодою сторін.