Постанова ВГСУ від 23.03.2016 року у справі №912/3096/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Справа № 912/3096/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Гончарука П.А. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: не з'явився не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу професійно - технічного училища № 16 м. Мала Вискана рішення та постановуГосподарського суду Кіровоградської області від 26 жовтня 2015 року Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 лютого 2016 рокуу справі№ 912/3096/15за позовомфізичної особи - підприємця ОСОБА_3допрофесійно - технічного училища № 16 м. Мала Вискапростягнення 116 156,37 грнта за зустрічним позовомпрофесійно - технічного училища № 16 м. Мала Вискадофізичної особи - підприємця ОСОБА_3провизнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 р. позивач звернувся до суду з позовом (з урахування заяви про уточнення) про стягнення з відповідача 116 156,37 грн, з яких 54 544,49 грн - основний борг, 41 666,53 грн - інфляційні втрати, 3 480,96 грн - 3 % річних.

28.08.2015 відповідач звернувся до господарського суду із зустрічним позовом про визнання недійсним укладеного між професійно - технічним училищем № 16 м. Мала Виска і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 договору про надання сільськогосподарських послуг в рослинництві № 1 від 02.04.2013.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 26.10.2015 (суддя - Болгар Н.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 (головуючий - Кузнецова І.Л., судді - Герасименко І.М., Сизько І.А.), первісний позов задоволено частково.

Стягнуто з ПТУ № 16 м. Мала Виска на користь ФОП ОСОБА_3 54 544,49 грн боргу, 40 707, 77 грн інфляційних втрат та 3 480, 96 грн 3 % річних. В решті первісних позовних вимог та у зустрічному позові відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач - ПТУ № 16 м. Мала Виска, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 26.10.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.02.2016 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 02.04.2013 між ПТУ № 16 м. Мала Виска (замовник) в особі директора Миценко С.І. та ФОП ОСОБА_3 (виконавець) було укладено договір про надання сільськогосподарських послуг в рослинництві № 1, предметом якого є наміри щодо виконання сільськогосподарських робіт на площах замовника з використанням виконавцем своєї техніки.

Договір підписаний сторонами; підпис в договорі ФОП ОСОБА_3 скріплений печаткою підприємця, однак підпис замовника не скріплений його печаткою.

Згідно з п. 1.2. договору підрядні роботи та їх обсяг вказуються в додатку № 1 до договору, який одночасно є кошторисом та документом узгодження договірної ціни робіт і невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. п. 2.1. - 2.4. договору вартість робіт визначається в додатку № 1 і може змінюватися за згодою сторін. Остаточним підсумовуючим документом обліку підрядних робіт є акт прийому-передачі виконаних робіт, який підписується представниками сторін та скріплюється печаткою. Замовник зобов'язаний підписати та скріпити акт печаткою протягом двох днів з дня виконання робіт. У разі відмови заявника від підписання акту він вважається складеним в односторонньому порядку виконавцем і підрядні роботи вважаються прийнятими на підставі одностороннього акту. Розрахунковим документом є акт. Замовник зобов'язаний впродовж п'яти днів з дня підписання або від дня, коли акт повинен бути підписаний, перерахувати кошти на рахунок виконавця.

Між сторонами були підписані додатки № 1 та № 2 до договору і, зокрема в додатку № 1 до договору сторони погодили найменування, обсяги, вартість робіт за одиницю та загальна вартість робіт .

Згідно з додатком № 1 виконавцю належало виконати роботи з глибокої оранки, боронування, культивації на земельній ділянці замовника, загальною вартістю 54 544, 49 грн.

На виконання умов договору, виконавець виконав, а замовник прийняв роботу на суму 54 544, 49 грн, що підтверджується актом виконаних робіт від 30.04.2013 та актом звірки розрахунків станом на 01.03.2014 (а.с. 15, 92), який підписаний сторонами та засвідчений печатками сторін, в тому числі і відповідача.

Однак, відповідач за виконанні роботи не розрахувався, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить і ст. 193 ГК України.

Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Оскільки відповідач свої зобов'язання щодо оплати за договором не виконав, чим порушив його умови і вимоги ст. 526 ЦК України, то місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 54 544,49 грн основного боргу та, здійснивши перерахунок 3 % річних і інфляційних втрат, обґрунтовано стягнув з відповідача 40 707, 77 грн інфляційних втрат та 3 480, 96 грн 3 % річних.

В частині відмови в інфляційних втратах правильність висновків ніким не оскаржується.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, ПТУ № 16 м. Мала Виска посилалося на те, що оспорюваний договір суперечить ч. 2 ст. 207 ЦК України, адже він не скріплений печаткою з боку замовника та не підписаний виконавцем, а тому є недійсним. Також вказував на те, що додаток № 1 "Обсяг і вартість підрядних робіт" та додаток № 2 "Акт виконаних робіт" не скріплені печатками замовника та не підписані виконавцем.

Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.