ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 березня 2016 року Справа № 902/171/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
ГоловуючогоГончарука П.А.(доповідач),СуддівКондратової І.Д., Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу колективного підприємства "Літинська спеціалізована пересувна механізована колона №74" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2015 року у справі №902/171/15 за позовом колективного підприємства "Літинська спеціалізована пересувна механізована колона №74" до комунального закладу "Літинський районний центр первинної медико-санітарної допомоги", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Літинська районна державна адміністрація, за участю прокуратури Літинського району в інтересах держави в особі Літинської районної державної адміністрації про стягнення суми, -
Встановив:
У лютому 2015 року колективне підприємство "Літинська спеціалізована пересувна механізована колона №74" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з комунального закладу "Літинський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" 53 570,54 грн. основного боргу, 97 765,25 грн. неустойки, 13 339,06 грн. інфляційних втрат, 1 607,12 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 17 березня 2015 року у справі №902/171/15 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 53 570,54 грн. основного боргу, 3 709,55 грн. неустойки, 1 607,12 грн. 3% річних, 13 339,06 грн. інфляційних втрат, 1 444,52 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення неустойки у сумі 3 709,55 грн., прийнято в цій частині нове рішення, яким у стягненні суми неустойки відмовлено повністю. Резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції:
"Позов колективного підприємства "Літинська спеціалізована пересувна механізована колона №74" задовольнити частково.
Стягнути з комунального закладу "Літинський районний центр первинної медико-санітарної допомоги" (вул. Пирогова, 17, смт. Літин, Вінницька область, 22300, ідентифікаційний код 37472460) на користь колективного підприємства "Літинська спеціалізована пересувна механізована колона №74" (вул. Жовтнева, 22, с. Літинка, Літинський район, Вінницька область, 22342, ідентифікаційний код 13334949) 53 570,54 грн. основного боргу, 1 607,12 грн. 3% річних, 13 339,06 грн. інфляційних втрат, 1 370,33 грн. судового збору.
В частині стягнення 97 765,25 грн. неустойки відмовити."
В решті рішення господарського суду Вінницької області залишено без змін. Стягнуто з позивача на користь відповідача 74,19 грн. судового збору за подання позовної заяви. Стягнуто з позивача до Державного бюджету України 37,10 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Заслухавши пояснення представника Генеральної прокуратури України, який висловився проти задоволення касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 26 квітня 2013 року між позивачем, як підрядником, та відповідачем, як замовником, укладено попередній договір, який доданий до матеріалів справи, і за яким сторони погодили, що відповідач замовляє позивачу виконання ремонтних робіт на дванадцяти об'єктах, і зокрема, капітальний ремонт будівель фельдшерсько-акушерських пунктів, а саме: облаштування внутрішньої вбиральні, проведення водопроводу та каналізації, розташованих у с. Петрик, с. Теси, с. Громадське, с. Новоселиця Літинського району Вінницької області (п. 1); підрядник приступає до виконання робіт відразу після підписання сторонами цього попереднього договору. На кожен об'єкт ремонтних робіт сторони укладають окремий договір підряду та складають акти виконаних робіт. У зв'язку з специфікою отримання коштів під виконані роботи у Казначействі України, виконання робіт передбачено у строк до 31 грудня 2013 року (п. 2); виконані ремонтні роботи приймаються замовником згідно актів приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в (п. 3), які вважаються дійсними при фактичному виконанні робіт, навіть, якщо одна із сторін відмовляється їх підписати (п. 4); замовник зобов'язується оплатити виконані роботи згідно проектно-кошторисної документації (відповідно по кожному окремому об'єкту), виготовленої КП "Архбудсервіс", яка є невід'ємною частиною договору (п. 5); за затримку прийняття виконаних робіт з вини замовника без відповідного обґрунтування, останній має сплатити підряднику неустойку в розмірі 0,5 відсотків вартості цих робіт за кожний день затримки, а за порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, перерахунок авансів, інших платежів) неустойку в розмірі трьох відсотків річних від простроченої суми із урахуванням офіційного індексу інфляції за весь час прострочення (п. 6).
Позивач виконав ремонтні роботи на об'єктах у с. Теси на суму 16 907,327 грн., у с. Громадське на суму 10 652,76 грн., у с. Петрик на суму 16 181,13 грн. та у с. Новоселиця на суму 9 829,38 грн., що склало 53 570,54 грн., які відповідачем не оплачені.
Позивач звернувся до відповідача із претензіями: №02/09-1 від 16 вересня 2013 року про сплату заборгованості за актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року у сумі 16 907,27 грн.; №05/09-5 від 26 вересня 2013 року про сплату заборгованості за актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2013 року в сумі 10 652,76 грн.; №02/11-3 від 27 листопада 2013 року про сплату заборгованості за актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року в сумі 16 181,13 грн.; №03/11-4 від 28 листопада 2013 року про сплату заборгованості за актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2013 року в сумі 9 829,38 грн. Всі претензії отримані відповідачем в день їх відправлення, а саме: 16 та 26 вересня 2013 року і 27 та 28 листопада 2013 року, однак залишені ним без задоволення, внаслідок чого позивач звернувся до суду із цим позовом.
Предметом позову у цій справі є вимога про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи, неустойки за порушення строків виконання грошового зобов'язання, а саме: 3% річних та інфляційних втрат, а також неустойки за затримку прийняття виконаних робіт.
Суд першої інстанції, дослідивши обставини та матеріали справи, дійшов висновку, що сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов, а тому укладений сторонами договір є не попереднім, а таким, що укладений сторонами в належній формі та створює права і обов'язки для обох сторін.
Оскільки позивач свої зобов'язання за договором виконав, провів ремонтні роботи на вказаних об'єктах, загальна вартість яких склала 53 570,54 грн., про що в односторонньому порядку склав відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт, місцевий господарський суд, посилаючись на ст.ст. 853, 882 Цивільного кодексу України, а також на п. 4 договору, дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний оплатити вартість виконаних робіт, оскільки претензій щодо цих робіт він позивачу не пред'являв, обґрунтованих причин відмови підписати акти про прийняття виконаних підрядних робіт не зазначив, а тому виконані позивачем роботи є ним прийнятими.
Встановивши дати отримання відповідачем претензій позивача з вимогами про сплату вартості виконаних робіт, та посилаючись на положення ст.ст. 253, 530 ЦК України, суд першої інстанції вказав, що термін здійснення позивачем оплати за роботи виконані у вересні 2013 року на суму 16 907,27 грн. закінчився 23 вересня 2013 року, на суму 10 652,76 грн. - 3 жовтня 2013 року, за роботи виконані у листопаді 2013 року на суму 16 181,13 грн. - 4 грудня 2013 року, а на суму 9 829,38 грн. - 5 грудня 2013 року.
Встановивши початок строку порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором підряду, та посилаючись на ст. 549, п. 2 ст. 551 ЦК України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а також на п. 6 договору, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимога про стягнення неустойки підлягає частковому задоволенню в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що в даному випадку складає 3 709,55 грн., а вимоги про стягнення сум річних та інфляційних втрат, з огляду на приписи ст. 625 ЦК України, підлягають задоволенню в межах заявлених позивачем сум.
Апеляційний господарський суд, перевіривши встановлені судом першої інстанції обставини та дослідивши матеріали справи, встановив, що відповідач є унітарним комунальним некомерційним підприємством, засновником якого є Літинська районна рада, правовий статус та особливості господарської діяльності якого визначаються відповідно до положень ст. 78 ГК України, та фінансова діяльність якого пов'язана, в тому числі, з розпорядженням бюджетними коштами.
Посилаючись на положення ст.ст. 207, 208 ЦК України, статті 181 ГК України, Постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 року №668, а також враховуючи положення ст.ст. 43, 48 Бюджетного кодексу України, Наказу Міністерства фінансів України від 2 березня 2012 року №309, апеляційний суд дійшов висновку, що договори підряду щодо робіт на окремих об'єктах будівництва не були укладені, оскільки не були зареєстровані у порядку встановленому для бюджетних зобов'язань, тобто не відповідають вимогам щодо письмової форми їх укладення.
Однак, встановивши, що позивач за завданням відповідача виконав ремонтні роботи на чотирьох вказаних об'єктах, вартість яких відповідала проектно-кошторисній документації, та посилаючись на положення ст.ст. 253, 530, 853, 882 ЦК України, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відмова відповідача прийняти виконані підрядні роботи за актами приймання виконаних підрядних робіт без належного обґрунтування такої відмови не звільняє його від обов'язку сплатити вартість виконаного позивачем у строки, встановлені ст. 530 ЦК України.
Посилаючись на вказане, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за виконані позивачем роботи у розмірі 53 570,54 грн., а також з тим, що відповідач внаслідок прострочення виконання цього грошового зобов'язання має також сплатити позивачу 13 339,06 грн. інфляційних втрат і 1 607,12 грн. 3% річних, як і заявлено в позові.
Однак, визнавши договори підряду щодо робіт на окремих об'єктах будівництва неукладеними, апеляційний господарський суд зазначив про відсутність підстав для стягнення з відповідача суми неустойки, встановленої п. 6 попереднього договору, за порушення строків приймання виконаних робіт у розмірі 0,5% від вартості робіт за кожен день затримки, рішення суду першої інстанції в цій частині скасував і відмовив у задоволенні цієї частини позову.
Сервисы для юристов