Постанова ВГСУ від 23.02.2017 року у справі №922/2687/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року Справа № 922/2687/15 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Яценко О.В., Бакуліної С.В., Поляк О.І.,розглянувши матеріали касаційних скаргУправління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 24.10.2016у справі №922/2687/15Господарського судуХарківської областіза позовомПрокурора Жовтневого району м.Харкова в інтересах держави в особі: 1. Управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до 1. Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області, 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4провизнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернення комунального майна,

в засіданні взяли участь представники:

- ГПУ:Зарудяна Н.О.- позивача 1:не з'явились,- позивача 2:не з'явились- відповідач 1:не з'явились- відповідача 2:ОСОБА_7

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.07.2016 р. (суддя Аріт К.В.) позов задоволено повністю.

Визнано недійсними договір оренди нерухомого майна №2594 від 25.01.2006 року, укладений між загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів № 54 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, та додаткові угоди до договору оренди № 2954 від 25.01.2006 року.

Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 звільнити та повернути до комунальної власності територіальної громади м.Харкова нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, згідно договору оренди нерухомого майна №2954 від 25.01.2006 року.

Суд дійшов висновку, що на момент вчинення спірного договору майно, що передане в оренду, перебувало на балансі школи, яка є об'єктом освіти, і відповідно до ст. 63 Закону України "Про освіту" не могло використовуватися не за призначенням, надавши правову оцінку оспорюваному договору на предмет мети використання переданого в оренду об'єкту, суд встановив, що діяльність орендаря не пов"язана з навчально-виховним процесом та не передбачає мету надання освітніх послуг. При цьому суд враховував, що невикористання школою спірного приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання правомірним передачу такого приміщення в оренду з іншою метою, ніж пов'язаною з навчально - виховним процесом.

Суд також не застосував позовну давність з тих мотивів, що позов про визнання недійсним спірного договору не був поданий протягом трьох років з дня вчинення правочину за поважних причин.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.10.2016р. (судді: Хачатрян В.С., Ільїн О.В., Пелипенко Н.М.) рішення господарського суду Харківської області від 26.07.2016 р. залишено без зміни.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, в позові відмовити.

Скаржник доводить неправильне застосування ст. 63 Закон у України "Про освіту, оскільки судами не враховано, що для організації навчального процесу були взята лише частина приміщень цієї будівлі, відповідно до потреб школи з числа тих, що відповідали санітарним нормам; спірні приміщення, які перебували в занедбаному технічному стані і не відповідали вимогам санітарних норм, в числі інших приміщень були передані в оренду, не входили і не входять до матеріально-технічної бази школи як об'єкту освіти у значенні ч. І ст.63 Закону України «Про освіту».

Заявник вважає, що норма ч.5 ст.63 Закону України «Про освіту» стосується об'єкту освіти в цілому або його підрозділів, технологічно пов'язаних з навчальним та науковим процесом. Судами не враховано неприналежності орендованих спірних приміщень до матеріально-технічної бази, а відтак, і до об'єкту освіти, як такого, прокурором не були надані докази того, що спірні приміщення були технологічно пов'язані з навчальним процесом на момент укладання спірного договору або в будь-який наступний час.

Заявник вважає, що судами неправомірно не враховано правові висновки Верховного Суду України, що висловлені у постановах від 25.03.2015 року у справі № від 25.03.2015 року у справі № 11/163/2011/5003, від 22.04.2015 року у справі № 916/2122/13, від 13.05.2015 року у справі № 903/543/14, яка стосується застосування позовної давності. У даній справі позивачі не подавал заяв про поновлення строків позовної давності, а подавали заяви про застосування позовної давності, тому за відсутності клопотання про поновлення строку позовної давності від позивачів відсутні підстави для поновлення строку позовної давності, а отже, є підстави да застосування позовної давності.

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, в позові відмовити.

Скаржник доводить, що оспорюваний договір не порушує норми законодавства, зокрема, ст.ст. 203, 215, 626, 638 ЦК України, обставинами справи не встановлено, що спірні приміщення є об'єктом освіти або частиною такого об'єкту; об'єктом оренди є частина нежитлового приміщення, яке у навчально-виховному процесі не використовується, не доведено обставин спричинення перешкод або унеможливлення надання освітніх послуг зменшення обсягу цих послуг внаслідок укладення оспорюваного договору.

Скаржник вважає, що позивачем не доведено порушення його прав, а вказано лише на формальне порушення закону.

Скаржник посилається на практику Верховного Суду України щодо застосування позовної давності у справах за участю прокурора (постанова Верховного Суду України від 25.03.2015 р. № 3-21гс15) та доводить неправильне застосування ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, оскільки позовну давність слід обчислювати з моменту коли саме позивач дізнався про порушення свого права, а не прокурор; прокурор не наділений повноваженнями ставити питання поновлення позовної давності за відсутності такого клопотання від самого позивача.

Ухвалою від 30.01.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Поляк О.І. касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Київська енергетична будівельна компанія" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 23.02.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Харківської міської ради №955 від 12.07.1997 року "Про реорганізацію закладів освіти в Жовтневому районі", рішенням №1146 від 24.12.1997 року "Про ліквідацію дитячого дошкільного закладу №271 Жовтневого району", рішенням Жовтневої райради №8-16 від 06.01.98 року, наказом відділу освіти Жовтневого району м. Харкова №6 від 12.01.1998 року (правонаступником якого є другий позивач) був ліквідований дошкільний заклад загального розвитку АДРЕСА_1.

Будівля дитячого закладу була передана в оперативне управління Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області школі для розміщення початкових класів. Передане школі приміщення було вирішено використати для проведення навчально-виховного процесу учнів початкових (1-4) класів.

25.01.2006 року між Харківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області (орендодавцем) та СПДФО ОСОБА_4 (орендарем) укладено договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) №2594, за умовами якого, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування майно - нежитлове приміщення загальною площею 110,6 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке належить до комунальної власності територіальної громади м.Харкова та знаходиться на балансі Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №54 Харківської міської ради Харківської області, з метою використання: 93,2 кв.м. - для розташування перукарні на базі науково-виробничого навчання; 17,4 кв.м. - для розташування пункту прокату книг.

На виконання умов вказаного договору, 25.01.2006 року сторонами підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення (будівлі), а саме, частини нежитлових приміщень першого поверху площею 110,6 кв.м. в двоповерховій нежитловій будівлі.

15.03.2011 року сторонами укладено додаткову угоду до договору оренди №2594 від 25.01.2006 року, відповідно до якої, у зв'язку зі зміною балансоутримувача нежитлових приміщень 110,6 кв.м по АДРЕСА_1, орендодавцем по договору оренди визначено управління освіти адміністрації Жовтневого району Харківської міської ради.