Постанова ВГСУ від 23.02.2017 року у справі №914/2057/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року Справа № 914/2057/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Поляк О.І., Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"на постановувід 06.12.2016 Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 914/2057/16Господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Петрус"простягнення 73189,79грнв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Слюсар С.В. (дов. №2-106д від 08.12.2016) не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.10.2016 (суддя Трускавецький В.П.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.12.2016 (головуючий суддя - Малех І.Б., судді - Давид Л.Л., Плотніцький Б.Д.) в справі №914/2057/16 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" 23501,31грн штрафу, 442,48грн відшкодування витрат на оплату судового збору; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати судові акти в справі в частині відмови в позові та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 49688,48грн пені, посилаючись на порушення судами приписів ч.1 ст.193, ч.1 ст.216, ч.ч.1, 4 ст.230, ст.231 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.525, 526, ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, суд дійшов до висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити частково з огляду на таке.

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрус" про стягнення 73189,79грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у порушення умов договору поставки №УГВ11117/11-15 від 10.06.2015 не виконав у повному обсязі зобов'язань з поставки товару, внаслідок чого відповідачу нараховано 23501,31грн штрафу та 49688,48грн пені.

Судами встановлено таке.

Між сторонами у справі був укладений договір поставки №11117/11-15 від 10.06.2015 (далі - Договір). За умовами Договору постачальник (відповідач у справі) зобов'язується поставити покупцеві (позивачу у справі) товар, зазначений у специфікації (надалі - товар), що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити товар.

Сторонами погоджувались зміни у Додаткових угодах №№1, 2, 3, 4 до Договору.

Обсяг кожної окремої партії товару визначається в рознарядках покупця. Датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної (пункти 5.2., 5.3. Договору).

Згідно із Специфікації №1 від 17.08.2015 до Договору відповідач повинен був поставити позивачу паливозаправник ТЗА-7, на шасі автомобіля МАЗ-5334 (500), конверсійний (кількість 2 штуки, загальна вартість 671466,00грн) та паливозаправник ТЗА-7, на шасі автомобіля УРАЛ-4320, конверсійний (кількість 2 штуки загальна вартість 846600,00грн). Строк поставки, згідно з умовами Додаткової угоди №4 до Договору, до 29.02.2016.

Із листів відповідача від 10.06.2015 №10/06 та №11/06 вбачається готовність здійснювати поставку паливозаправників та прийняття уповноваженим представником рознарядок на поставку МТР №11/1-1903 від 10.06.2015, №11/1-1904 від 10.06.2015, №11/1-1905 від 10.06.2015 за умовами Договору в загальній кількості 4 штуки.

Відповідачем також отримано рознарядки на поставку МТР №11/1-2318 від 18.08.2015, №11/1-2319 від 18.08.2015, №11/1-2320 від 18.08.2015 за умовами Договору в загальній кількості 4 штуки, в яких приведено у відповідність замовлення до умов Специфікації №1 від 17.08.2015.

На виконання умов Договору відповідачем передано, а позивачем прийнято товар, про що свідчать акти приймання-передачі:

- акт №1 від 12.11.2015 - передано паливозаправник ТАЗ-7, на шасі автомобіля УРАЛ-4320, конверсійний, сума без ПДВ 352750,00грн,

- акт №2 від 08.12.2015 - передано паливозаправник ТАЗ-7, на шасі автомобіля УРАЛ-4320, конверсійний, сума без ПДВ 352750,00грн,

- акт №3 від 21.12.2015 - передано паливозаправник ТАЗ-7, на шасі автомобіля МАЗ-5334, конверсійний, сума без ПДВ 279777,50грн.

Доказів належного виконання умов Договору, а саме: поставки паливозаправника ТЗА-7, на шасі автомобіля МАЗ-5334 (500), конверсійний, кількість 1 штука, вартістю 335733,00грн відповідачем, станом на день прийняття рішення судом першої інстанції, не подано.

Вирішуючи спір у справі, попередні судові інстанції, встановивши факт неналежного виконання зобов'язань відповідачем, стягнули з останнього на користь позивача 23501,31грн штрафу. В частині стягнення 49688,00грн пені, суди, зазначивши, що: - прострочене зобов'язання відповідача не є грошовим, тому за його порушення не може бути застосовано такий вид відповідальності як стягнення пені; - відсутня сукупність умов для застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції, передбаченої ч.2 ст.231 ГК України, в позові відмовили.

Суд вважає відповідні висновки судів безпідставними, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Факт порушення відповідачем зобов'язання в частині дотримання встановленого Договором строку поставки позивачу товару вартістю 335733,00грн встановлено достеменно, і сторонами не заперечується, що є підставою для застосування до відповідача відповідальності, зокрема, встановленої договором.

Відповідно до пункту 7.11. Договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строк, зазначений у специфікації до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.