Постанова ВГСУ від 23.02.2015 року у справі №910/7686/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2015 року Справа № 910/7686/13

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКартере В.І., Кролевець О.А.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 03.12.2014р. (головуючий суддя Рябуха В.І., судді Ропій Л.М., Калатай Н.Ф.)та на рішенняГосподарського суду міста Києва від 29.09.2014 р. (головуючий суддя Головіна К.І., судді Марченко О.В., Нечай О.В.)у справі№ 910/7686/13 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Живий Дім"простягнення 200.222,50 грн.,

за участю представниківпозивачаДіденко Н.О.,відповідачівПостика М.В.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 р., позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача повернути позивачу залишок матеріалів: металочерепицю у розмірі 79,306 кв. м; гідроізоляційну плівку у розмірі 59,94 кв. м. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1.335,00 грн. та витрати по сплаті судової будівельно-технічної експертизи у сумі 2.747,73 грн.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 43 ГПК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами не надано належної оцінки порушенню відповідачем строку здачі робіт, що визначений договором до 15.12.2012 р., в той час як вперше ним був наданий акт приймання-здачі виконаних робіт лише 25.12.2012 р. на суму, що перевищує визначену у специфікацій ціну та на що позивач надав письмову відповідь-заперечення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Живий Дім" (виконавець) 19.09.2012 р. був укладений договір підряду №23-ДП/2012 (далі - договір), відповідно до п 1.1 якого виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, на свій ризик виконати роботи за завданням замовника з використанням своїх засобів та матеріалів, за належну якість яких несе відповідальність, а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, прийняти та оплатити наступні роботи: виготовлення дерев'яної коробки, балок стелі, внутрішніх стін з брусу циліндрованого д. 200 мм. з улаштуванням покрівлі.

У пункті 2.1 договору сторонами погоджено загальну ціну договору, що згідно зі специфікацією, складає 475.002,00 грн.

Відповідно до п.2.4 договору замовник протягом трьох робочих днів з дати укладення договору зобов'язаний перерахувати виконавцю авансовий платіж в розмірі 60% від вартості робіт за цим договором (285.001,20 грн.).

Згідно з п. .5 договору оплата робіт здійснюється замовником в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця на підставі акта приймання-здачі виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.1.4 договору виконавець зобов'язується після повного закінчення виконання робіт письмово повідомити замовника про готовність до здачі виконаних робіт та надати останньому акт приймання-здачі фактично виконаних та технологічно завершених робіт.

Сторони в п. 4.1 договору узгодили, що виконавець виконує роботи, визначені у пп. 1.1 цього договору, в термін з 19.09.2012 р. по 15.12.2012 р.

Договір, відповідно до п. 4.2, вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і закінчується 31.12.2012 р.

Відповідно до п. 6.1 договору у випадку порушення (невиконання або неналежного виконання) своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором і чинним законодавством.

Як визначено сторонами в п. 6.4 договору, у випадку порушення строків виконання робіт понад 10 діб виконавець сплачує на користь замовника штраф у розмірі 20 % від загальної вартості робіт.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками товариств.

Оскільки між сторонами у справі склались господарські правовідносини, то за змістом ст. 193 ГК України, ст. ст. 526, 837, 846, 875 ЦК України договір підряду є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), зобов'язання за яким повинні виконуватися належним чином.

Судами встановлено, що підрядні роботи, які виконувались відповідно до договору підряду, це роботи з будівництва їдальні, яка знаходиться на території Канівського природного заповідника. Даний заповідник є структурним підрозділом Київського Національного університету ім. Тараса Шевченка, який є замовником даного будівництва.

Для виконання будівельних робіт КНУ ім. Тараса Шевченка залучив генерального підрядника Товариство з обмеженою відповідальністю "Електромережбуд-7", який у свою чергу залучив до виконання будівельних робіт Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектну фірму Україна" в якості субпідрядника, а останній уклав договір підряду з відповідачем.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач свої обов'язки за договором в щодо своєчасного перерахування на рахунок відповідача авансового платежу в сумі 285.001,20 грн. виконав 19.09.2012 р. в день підписання договору, а 11.10.2012 р. та 26.10.2012 р. додатково здійснив перерахування ще 100.000,00 грн. в якості авансового платежу, що підтверджується банківськими виписками. Таким чином, загалом позивач надав відповідачу аванс в сумі 385.001,20 грн.

Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначав про завершення підрядних робіт 19.12.2012 р. та направлення 20.02.2012 р. ТОВ "Будівельно-проектна фірма Україна" акта приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року (від 20.12.2012 р.) електронною поштою. У претензії відповідача від 05.02.2013 р. №480 вказано, що направлення акта та довідки по електронній пошті представнику позивача Колоті І. на електронну адресу igor_kolot@ukr.net здійснено відповідно до досягнутої між сторонами згоди щодо організації відносин, що не суперечить звичаям ділового обороту.

Втім, в касаційній скарзі сам позивач зазначає про отримання ним актів приймання-здачі виконаних робіт 25.12.2012 р., тобто без порушення строків виконання робіт понад 10 діб.

Судами попередній інстанцій встановлено, що позивач 24.12.2012 р. направив на адресу відповідача претензію №223/12, в якій вказано, що станом на 24.12.2012 р. роботи не завершені, вимагав сплатити 103.312,89 грн., з яких 95.000,00 грн. штрафу за невчасно виконані роботи та 8.312,49 грн. перевитрат, що підлягають відшкодуванню зі сторони виконавця.