Постанова ВГСУ від 23.02.2015 року у справі №910/6177/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2015 року Справа № 910/6177/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А. (доповідач у справі),суддів:Барицької Т.Л., Картере В.І.розглянувши касаційну скаргуПриватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4на рішенняГосподарського суду міста Києва від 27.05.2014та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.11.2014у справі№910/6177/14 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "РБТ"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛЛ"провизнання договору недійснимза участю представників сторінвід позивача:Яцук С.В.від відповідача:не з'явився від третьої особи 1:ОСОБА_6, ОСОБА_4від третьої особи 2:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РБТ" про визнання недійсним посвідченого 24.02.2014 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №425 договору про розірвання іпотечного договору №693-11, посвідченого 21.06.2011 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за №4110, з усіма змінами та доповненнями. До участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЛЛ".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2014 (суддя Паламар П.І.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 (колегія суддів у складі: Тарасенко К.В., Іоннікової І.А., Тищенко О.В.), позов задоволено у зв'язку з тим, що спірний договір від імені ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" підписано неуповноваженою особою.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх змінити, виключивши з мотивувальної частини висновки щодо відсутності при нотаріальному посвідченні спірного договору дозволу члена правління ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на його укладення та доповнивши мотивувальну частину відповідними висновками, зазначеними в касаційній скарзі.

Позивач у своєму відзиві проти вимог касаційної скарги заперечив, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень у справі.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач та третя особа 2 не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи 1, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 21.06.2011 між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена" (позичальник) укладено договір про відкриття кредитної лінії №686-11, згідно з яким позивач зобов'язався надати позичальнику кредит з лімітом у розмірі 72500000 грн.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаним кредитним договором 21.06.2011 між позивачем та ТОВ "Фірма "Вена" укладено іпотечний договір №693-11, за яким позивачу в іпотеку передано земельну ділянку площею 0,5431 га та нежитлову будівлю площею 4488,1 м2 по вул. 77 Гвардійської дивізії (Проектна), 1 у м. Чернігові.

09.11.2012 між позивачем, ТОВ "Фірма "Вена" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Севен Систем" (яке у подальшому змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЛЛ") укладено договір про переведення боргу №1056-12, за умовами якого за згодою позивача ТОВ "Фірма "Вена" передало, а ТОВ "Севен Систем" прийняло обов'язок зі сплати на користь позивача 72000000 грн. за договором про відкриття кредитної лінії №686-11 від 21.06.2011.

Одночасно ТОВ "Фірма "Вена" було здійснено продаж Товариству з обмеженою відповідальністю "Севен Стайл" (яке у подальшому змінило назву на Товариства з обмеженою відповідальністю "РБТ") об'єктів нерухомості та земельної ділянки, які є предметом іпотеки згідно з іпотечним договором №693-11 від 21.06.2011.

Також 09.11.2012 між позивачем, ТОВ "Севен Стайл" (ТОВ "РБТ, відповідач) та ТОВ "Фірма "Вена" укладено договір №5/693-11/1066 про внесення змін до іпотечного договору №693-11 від 21.06.2011, згідно з якими майновим поручителем за ТОВ "Фірма "Вена" виступив відповідач як власник предмета іпотеки.

24.02.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 посвідчено договір між позивачем та відповідачем про розірвання іпотечного договору №693-11, посвідченого 21.06.2011 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №4110 (далі - Договір). За умовами Договору сторони дійшли згоди розірвати іпотечний договір №693-11 від 21.06.2011, після нотаріального посвідчення цього договору всі права та обов'язки, що виникли у зв'язку з укладенням іпотечного договору чи можуть виникнути у майбутньому, припиняються.

Дослідивши надані сторонами докази, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що з боку позивача Договір підписаний від імені директора обласного відділення ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у м. Чернігові ОСОБА_12 іншою особою.

Зокрема, цей факт підтверджується приєднаними до матеріалів нотаріальної справи копіями: сторінок паспорту НОМЕР_1 з фотографією та підписом не ОСОБА_12, а іншої особи, записи в якому відмінні від оригіналу; картки фізичної особи-платника податків за підписом іншої посадової особи, дата видачі якої, замість дійсної 01.04.1999, зазначена 01.04.2002; довіреності від 20.02.2013 на бланках ГС №№099044-099045, яка не відповідає оригіналу довіреності позивача на ім'я директора його обласного відділення у м. Чернігові ОСОБА_12

Крім того, довіреністю від 20.02.2013, зміст якої у відповідній частині є ідентичним оригіналу довіреності, уповноважено директора обласного відділення ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" у м. Чернігові ОСОБА_12 підписувати від імені вказаного товариства, зокрема, договори про розірвання іпотечних договорів за наявності рішення правління банку, комітетів банку, дозволу члена правління банку, іншої посадової особи банку, що уповноважена правлінням банку на прийняття рішення щодо здійснення таких дій.

Тобто на момент укладення Договору повноваження ОСОБА_12 на вчинення від імені позивача правочинів на розірвання іпотечних договорів були обмежені необхідністю одержання попереднього погодження або дозволу на їх укладення. При нотаріальному посвідченні Договору в якості такого дозволу прийнято до уваги розпорядження члена правління банку позивача ОСОБА_13 №142 від 21.02.2014, яке мотивоване повним достроковим виконанням боржником за забезпеченим договором про відкриття кредитної лінії.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що з тексту вказаного розпорядження не вбачається, що ОСОБА_12 було надано дозвіл на вчинення правочину на розірвання іпотечного договору. Зокрема, в абзаці 1 розпорядження йдеться про надання ОСОБА_12 повноважень, які вже були їй надані на підставі довіреності, а не відповідного дозволу.

Викладені обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі про визнання недійсним Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на викладене, встановивши вказані вище обставини, що свідчать про укладення Договору від імені позивача невідомою особою, яка не мала повноважень на його укладання, за відсутності волевиявлення самого позивача на укладення такого Договору, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність передбачених законом підстав для визнання його недійсним.