ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2014 року Справа № 922/3272/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.розглянувши у відкритому судо-вому засіданні касаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 18.11.13
у справі№922/3272/13господарського судуХарківської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Чугуївтепло"простягнення сумиза участю представників від:позивачаМицько Р.М. (дов. від 30.12.13)відповідачане з'явилися, були належно повідомлені
В С Т А Н О В И В :
Дочірня компанія „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення із Комунального підприємства "Чугуївтепло" 436892,35 грн. пені, 59295,60 грн. інфляційних втрат та 223145,24 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.10.13 (суддя Смірнова О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.11.13 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Черленяк М.І., суддів: Ільїн О.В.,
Россолова В.В.), позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 216423,29 грн. пені, 58881,60 грн. інфляційних витрат, 223145,24 грн. 3% річних та 14381,71 грн. судового збору. У стягненні 414 грн. інфляційних витрат, 220469,05 грн. пені відмовлено. Розстрочене виконання рішення до квітня 2014, згідно графіку, вказаного у резолютивній частині. При цьому судами зменшено пеню, належну до стягнення, на 50 % на підставі ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України та перераховано розмір інфляційних.
Частково не погоджуючись із рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині зменшення розміру пені та надання розстрочки. Свої доводи скаржник обґрунтовує прийняттям зазначених актів з порушенням норм матеріального права (ст.233 ГК України, ст.ст.549-552 ЦК України) та процесуального права (ст.ст.42, 43, 83-84, 121 ГПК України).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 23.12.10 між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Чугуївтепло" був укладений договір № 11/11-48ТЕ-02, на виконання якого позивачем поставлено відповідачу протягом січня - квітня 2011 року природний газ на суму 4023823,59 грн., що сторонами не заперечується. Пунктом 4.1 Договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем поставки.
Однак, відповідач прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасної оплати виконував неналежним чином, заборгованість погасив невчасно, за що позивач нарахував йому пеню (на підставі договору), 3% річних та інфляційні (на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України).
Судами перевірений розрахунок 3 % річних, визнано його вірним та стягнуто з відповідача 223145,24 грн. 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання. Також судами перевірний розрахунок інфляційних, зроблений висновок, що він здійснений з помилками, перераховано суму інфляційних та стягнуто з відповідача 58881,60 грн. інфляційних втрат, в решті вимоги в сумі 414 грн. відмовлено. Судові акти в цій частині не оскаржуються, тому не перевіряються судом касаційної інстанції та підлягають залишенню без змін.
Пунктом 7.3.1 Договору передбачено, що у разі порушення відповідачем п. 4.1 Договору, відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Сума пені складає 436892,35 грн., вона судами визнана обґрунтованою, втім, її розмір зменшено на 50 % на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, оскільки порушення зобов'язання відповідачем допущено у зв'язку з тяжким фінансовим становищем, яке виникло з причин, які від нього не залежали, а саме різницею у тарифах, яка виникла у зв'язку з невідповідністю тарифів на теплову енергію розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво; невиконанням населенням та бюджетними організаціями зобов'язань по оплаті наданих послуг.
Виконання рішення розстрочене на півроку у зв'язку із недопустимістю передчасного арешту рахунків в банку та призупиненням діяльності підприємства, адже це, залишить підприємство без джерела доходів, і будуть відсутні кошти для подальших розрахунків з позивачем за природний газ.
Судові акти оскаржуються саме в частині зменшення пені та надання розстрочки. При цьому скаржник вказує на те, що судами безпідставно використано такі свої права, оскільки невірно оцінені обставини щодо матеріального становища боржника, як виняткові.
Колегія суддів Вищого господарського суду України підтримує правову позицію судів з огляду на наступне. Відповідно до положень частин першої, третьої статті 509, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Кодексом також передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Кодексу). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 551 Кодексу). Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Кодексу).
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 Кодексу засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Пунктом 1 ст.233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. В даному випадку судами дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки.
Також судами правомірно задоволене клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду на 6 місяців. Так, відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може розстрочити або відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
У даному випадку, відповідачем було зазначено та доведено наявність обставин, що можуть ускладнити виконання рішення, зокрема те, що зобов'язання ним не виконуються своєчасно та у повному обсязі, у зв'язку з тяжким фінансовим становищем, яке виникло у зв'язку із різницею у тарифах, яка виникла внаслідок невідповідності тарифів на теплову енергію розміру економічно обґрунтованих витрат на її виробництво; невиконанням населенням та бюджетними організаціями зобов'язань за надані послуги. За таких обставин, та враховуючи, що предметом стягнення є не заборгованість, а лише фінансові нарахування на неї (пеня, річні та інфляційні), то відстрочка була надана відповідачу правомірно та на незначний строк. Тому судові акти підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Сервисы для юристов