ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2014 року Справа № 910/2737/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гоголь Т.Г. (доповідач),суддівДанилової Т.Б., Полянського А.Г.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: не з'явились, повідомлені належно, відповідача: Дружинський А.С. - дов. від 16.09.13, касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-"Фрегат"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід02.12.13у справі№910/2737/13 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-"Фрегат"простягнення 1164944,95 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-"Фрегат" 1164944,95 грн. боргу. В обґрунтування позову, позивач посилався на несплату відповідачем повної вартості отриманої за договором дистрибуції №35-12 від 23.03.12 продукції.
Позивач 28.02.13 звернувся до господарського суду із заявою, в якій просив стягнути з відповідача 16301,64 грн. пені та 3267,95 грн. - 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.13 (суддя Морозов С.М.) провадження у справі в частині стягнення з відповідача 229944,95 грн. боргу припинено на підставі пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку зі сплатою цієї суми до прийняття рішення у справі. У стягненні 935000 грн. боргу в позові відмовлено, оскільки вказана сума боргу була сплачена відповідачем ще до звернення позивача з позовом. Водночас суд дійшов висновку про те, що заява позивача про стягнення пені та 3% річних є зміною підстав та предмету позову, отже, предметом спору є стягнення з відповідача 1164944,95 грн. боргу, що і було розглянуто.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.13 (судді: Жук Г.А., Мальченко А.О., Остапенко О.М.) перевірене рішення господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-"Фрегат" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати та змінити рішення місцевого господарського суду. Товариство не погоджується з висновками судів щодо підстав виникнення спірної суми боргу та посилається на порушення судами приписів статей 640, 641, 642, 646 Цивільного кодексу України, статті 181 Господарського кодексу України, статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник наголошує на тому, що усі поставки продукції здійснювалися не за договором дистрибуції №35-12 від 23.03.12 та цей договір є неукладеним.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 23.03.12 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" - постачальником і Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім - "Фрегат" - дистриб'ютором був укладений договір дистрибуції №35-12. За умовами цього договору постачальник передає, а дистриб'ютор купує та зобов'язується здійснювати маркетинг, рекламу та продаж від свого імені продукції, виготовленої постачальником. Вартість і асортимент продукції визначається сторонами в додатку №1 до договору (пункт 1.2 договору). Відповідно до пункту 2.1 договору дистриб'ютор здійснює маркетинг, рекламу та продаж продукції виключно на території Київської області, Чернігівської області та Полтавської області. Ціна продукції зазначається в накладних та включає в себе вартість самого товару та вартість упаковки (пункт 5.2 договору). Прийнявши продукцію, дистриб'ютор упродовж 3 календарних днів з моменту її отримання повертає постачальнику належним чином оформлені товаросупроводжувальні документи (пункт 2.14 договору). Згідно з пунктами 5.4, 5.6 договору дистриб'ютор оплачує вартість поставленої продукції упродовж 45 календарних днів з моменту її отримання шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або внесення їх в касу останнього з оформленням прибуткового ордеру. Цей договір, як установили суди, був підписаний обома сторонами з протоколом розбіжностей №1 від 23.03.12. Господарськими судами в процесі розгляду спору було установлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач за накладними поставив, а відповідач на підставі довіреностей прийняв продукцію на загальну суму 1164944,95 грн. Зазначені накладні містять посилання на спірний договір. Позивач посилається на те, що відповідач отримав продукцію, проте за неї не розрахувався. Відтак, він звернувся з позовом до господарського суду та просив стягнути з відповідача 116444,95 грн. боргу. Між тим, як установили суди в ході розгляду спору, і це підтверджено матеріалами справи, відповідач ще до звернення позивача з позовом частково оплатив вартість поставленої продукції в сумі 935000 грн. Установили суди і те, що до прийняття рішення у справі відповідачем було сплачено ще 229944,95 грн., тобто решту суми боргу. Відтак, у відповідача відсутня заборгованість за договором від 23.03.12 №35-12. Як вже зазначалося, і це установлено судами, предметом даного судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача 1164944,95 грн. боргу за договором дистрибуції №35-12 від 23.03.12. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про наявність підстав для відмови у позові про стягнення з відповідача 935000 грн. боргу у зв'язку зі сплатою такого до звернення з позовом. Суди також припинили провадження у справі в частині стягнення з відповідача 229944,95 грн., оскільки ця сума була сплачена до прийняття рішення у справі. Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини. Статтею 202 цього ж Кодексу унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Як вже зазначалося, господарські суди попередніх інстанцій відмовили у стягненні з відповідача 935000 грн. боргу, оскільки він був сплачений до звернення позивача з позовом. Водночас суди припинили провадження у справі в частині стягнення з відповідача 229944,95 грн. боргу з огляду на сплату цієї суми до прийняття рішення у справі. Підстави припинення провадження у справі унормовані статтею 80 Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд припиняє провадження у справі за відсутності предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 названого Кодексу), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (сплата суми боргу), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. У розумінні приписів наведеної норми припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі. З наведеним узгоджується позиція, викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.11 №18. Враховуючи наведені приписи законодавства, та зважаючи на обставини встановлені судами, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів про наявність підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення 229944,95 грн. боргу (сплаченого до прийняття рішення у справі) та відмовою у позові в частині стягнення 935000 грн. боргу (сплаченого до звернення з позовом). Згідно з приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід скаржника про неукладеність договору дистрибуції №35-12 від 23.03.12 не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки він був предметом розгляду апеляційним господарським судом і обґрунтовано відхилений ним. Господарські суди установили, що і зазначений договір, і протокол розбіжностей до нього були підписані обома сторонами та скріплені їх печатками, тобто цей договір є укладеним. Водночас суди установили, що він виконувався сторонами; в накладних, за якими поставлялася продукція, є посилання на спірний договір. За таких встановлених обставин, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.13 у справі №910/2737/13 залишити без змін.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім-"Фрегат" - без задоволення.
Головуючий суддя Т. Гоголь
Судді Т.Данилова
А.Полянський
Сервисы для юристов