ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2015 року Справа № 910/22133/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С.(доповідач), Мамонтової О.М. ,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.11.2015у справі№ 910/22133/14 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" доДержавного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекоресурси" простягнення суми за участю представників сторін:позивача: не з'явився,відповідача: Дяченко Т.В., В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною "Укрекоресурси" про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті лізингових платежів в сумі 154802,82 грн., 14071,45 грн. пені, 1892,34 3% річних, 7285,38 грн. інфляційних втрат.
Рішенням господарського суду міста Києва від 08.12.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015, у справі № 910/22133/14 позов задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.07.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 08.12.2014 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Рішенням господарського суду міста Києва від 09.09.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015, позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 58630,90 грн. основного боргу, 707,87 грн. 3% річних, 3919,90 грн. інфляційних втрат, 5283,11 грн. пені та 1370,84 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015 та рішення місцевого господарського суду від 09.09.2015 року скасувати, прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги ТОВ "ОТП Лізинг".
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись з даним позовом, позивач посилався на порушення відповідачем умов укладеного між ними договору фінансового лізингу від 30.04.2013 за №858-FL в частині сплати лізингових платежів у встановлений договором строк. Всього просив стягнути на його користь з відповідача 178 051,99 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на те, що враховуючи одностороннє розірвання договору фінансового лізингу №858-FL від 30.04.2013 року товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" та повернення предмету лізингу позивачу у справі, у останнього відсутнє право вимагати сплати вартості предмета лізингу, яке входить у складову лізингових платежів, оскільки майно вже повернуте і до відповідача як лізингоодержувача предмет лізингу у власність не перейшов.
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, зазначив, що договір фінансового лізингу № 858-FL є розірваний в односторонньому порядку з 16.06.2014, оскільки відповідач порушив умови договору в частині сплати лізингових платежів та в нього існує заборгованість за квітень та травень 2014. При цьому, місцевий суд вказав, що у позивача відсутні підстави для стягнення з відповідача такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості майна, яке залишилося у власності позивача, тому на користь позивача підлягає стягненню лише 58630,90 грн. Крім того, здійснив перерахування пені, річних та інфляційних втрат, стягнувши на користь позивача 5 283,11 грн пені, 707,87 річних та 3 919,90 грн інфляційних втрат. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Колегія суддів Вищого господарського суду України з висновками попередніх судових інстанцій не може погодитись з огляду на таке.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, встановивши всі обставини справи, неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення господарського спору, у зв'язку з чим рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про повне задоволення позовних вимог.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 30.04.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (лізингодавець за договором, позивач у справі) та державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (лізингоодержувач за договором, відповідач у справі) був укладений договір фінансового лізингу №858-FL, відповідно до п. 1.1. якого, лізингодавець на підставі договору купівлі - продажу (поставки) зобов'язується набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (предмет лізингу), наведене в специфікації (додаток 1 до Договору) (далі - Специфікація), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 1.2. договору, строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу згідно з Графіком сплати лізингових платежів (додаток 2 до договору) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу (далі - Акт приймання-передачі) за формою, встановленою лізингодавцем.
Відповідно до додатку № 1 до договору (специфікація) предметом лізингу є: 2 сміттєвоза Hidro-Mak HRP-20, 2012 року випуску, марка Ford, модель Cargo 2532 DC, загальною вартістю 2 248 192,24 грн.
Сторони п. 3.1. договору погодили, що приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформляється шляхом складання Акту приймання-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність, належний стан предмета лізингу і відповідність предмета лізингу техніко-економічним показникам, встановленим лізингоодержувачем умовам і специфікаціям, та умовам договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін згідно з вимогами законодавства України. Передача предмета лізингу лізингоодержувачу у володіння та користування у будь-якому випадку відбувається не раніше дати фактичного отримання предмета лізингу від відповідного продавця предмета лізингу.
Судами також було встановлено, що 07.05.2013 на виконання умов договору позивач, як лізингодавець, передав, а державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державне підприємство "Укрекоресурси"), як лізингоодержувач, прийняв предмет лізингу, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі від 07.05.2013 року, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками позивача та відповідача.
Як визначено п. 6.1. договору, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до договору.
Згідно з п. 6.2. договору, лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає: частину вартості предмета лізингу; винагороду лізингодавця у зв'язку з передачею у лізинг предмету лізингу.
Відповідно до п. 6.3. договору, складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку згідно з додатком 2 до договору, який є його невід'ємною частиною.
Пунктом 6.4. договору сторони визначили, що лізингові платежі складаються з: перший лізинговий платіж, що складається із: комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору фінансового лізингу; авансу вартості предмета лізингу, що відшкодує частину вартості предмета лізингу.
Періодичні лізингові платежі включають перший періодичний лізинговий платіж: винагорода лізингодавця, яка розраховується з дати оплати предмета лізингу лізингодавцем за договором купівлі-продажу до дати платежу місяця, в якому відбулася передача предмета лізингу лізингоодержувачу; другий і всі наступні періодичні лізингові платежі, що складаються із: відшкодування вартості предмета лізингу; винагорода лізингодавця.
Згідно з п. 6.6. договору, кожний черговий лізинговий платіж лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати не пізніше дати вказаної в додатку 2.
Сервисы для юристов