ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2015 року Справа № 903/661/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя: судді:Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Данилова М.В.за участю представників:від позивача:Стернічук А.В., дов. №975 від 15.05.2015р., Федорко О.О., дов. №974 від 15.05.2015р.;від відповідача:Красун В.В., дов. б/н від 04.12.2015р.;від третьої особи:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуКовельського управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.10.2015р.у справі господарського суду№903/661/15 Волинської областіза позовомКовельського управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал"до Зеленської міської радитретя особаОСОБА_7провизнання незаконним та скасування рішенняВ С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Волинської області від 22.07.2015р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.10.2015р. у справі №903/661/15, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Позивач, Ковельське управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.
Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.11.2015р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Ухвалами від 08.12.2015р. та від 15.12.2015р. Вищий господарський суд України відкладав розгляд касаційної скарги.
Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 21.12.2015р. №03-05/2283 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Рогач Л.І., для розгляду касаційної скарги у справі №903/661/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Дроботова Т.Б., судді - Алєєва І.В. (доповідач), Данилова М.В.
У письмових відзивах на касаційну скаргу відповідач та третя особа просили оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
22.12.2015р. до Вищого господарського суду України надійшла заява від позивача про приєднання до матеріалів справи копій документів, проте в силу приписів ч. 2 ст. 1117 ГПК України суд касаційної інстанції не має повноважень надати останнім відповідну оцінку.
В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 22.12.2015р. представники позивача підтримали вимоги касаційної скарги, представник відповідача заперечував проти її задоволення. Третя особа уповноваженого представника не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.
Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Ковельського управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 12.08.2013р. між Ковельським УВКГ "Ковельводоканал" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр "Ковельгеодезія" укладений договір на виконання комплексу робіт із землеустрою №145, відповідно до якого виконавець зобов'язувався виконати з дотриманням вимог законодавства комплекс робіт по встановленню меж земельної ділянки в натурі для розміщення та обслуговування артсвердловини №2 в м. Ковелі, а замовник прийняти та оплатити виконані роботи.
Рішенням Зеленської сільської ради від 22.11.2013р. №25/10 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" надано дозвіл Ковельському управлінню водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал" на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 1065 кв.м. для розміщення та обслуговування об'єкту водопостачання в АДРЕСА_1.
Позивач звертався до відповідача з пропозицією внесення змін до вищезазначеного рішення щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для розміщення та обслуговування об'єкта водопостачання- свердловини №2 площею 1466 кв.м. (лист №556 від 03.03.2014р.), на що отримав відповідь №320 від 06.06.2014р. про неможливість задоволення зазначеної пропозиції, оскільки всі суміжні земельні ділянки є приватизованими та мають оформлені відповідні документи.
Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі акту на ліквідаційний тампонаж свердловини від 15.06.2011р., який підписаний, зокрема, головним інженером Ковельського УВКГ - О.С. Дудка, складеним на виконання договору №5-2011 від 10.06.2011р. на ліквідаційний тампонаж свердловини по замовленню населення, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельгеологія" та ОСОБА_7, прийнято рішення Зеленської сільської ради від 10.10.2014р. №33/20 "Про відміну рішення сільської ради від 22.11.2013 року №25/10 "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)"".
Позивач, Ковельське управління водопровідно-каналізаційного господарства "Ковельводоканал", з прийнятим рішенням Зеленської сільської ради №33/20 від 10.10.2014р. не погодився та звернувся до господарського суду Волинської області з даною позовною заявою про визнання незаконним та скасування вищезазначеного рішення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009р. №7-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, ч.ч. 1, 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)) вказано, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.
Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2014р. у справі №21-144а14, яка була прийнята на спільному засіданні судових палат у адміністративних та господарських справах.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення Зеленської сільської ради №25/10 від 22.11.2013р. "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)" на момент його скасування виконаним не було, оскільки позивач не розробив і не подав на погодження відповідний проект технічної документації із землеустрою.
Водночас, заявник касаційної скарги наголошує, що технічна документація із землеустрою для розміщення та обслуговування №2 пройшла погодження в Управлінні Держземагенства у Ковельському районі Волинської області та Відділі містобудування та архітектури Ковельської РДА Волинської області, що підтверджується письмовими висновками №1185 від 11.08.2014р. та №463 від 04.08.2014р., які наявні в матеріалах справи.
Крім того, висновок апеляційної інстанції про те, що позивач почав виготовляти технічну документацію задовго до отримання дозволу на її виготовлення посилаючись при цьому на договір №145 про виготовлення технічної документації від 12.08.2013р. є передчасним, оскільки зроблений без належного дослідження умов зазначеного договору, зокрема п. 4.3, відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується надати замовнику топографо-геодезичну зйомку земельної ділянки для прийняття сільською радою рішення про дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж, а після отримання дозволу - розробити зазначену документацію.
Відповідно до пунктів 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р. рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Пунктом 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" також зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції не з'ясували в повному обсязі всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення ст. 43 ГПК України належної юридичної оцінки.
Сервисы для юристов