ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2014 року Справа № 904/3663/14
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 р. (головуючий суддя Подобєд І.М., судді Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.)на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2014 р. (суддя Петренко І.В.)у справі№ 904/3663/14 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"доПриватного підприємства "Г.Е.Р.А.К.Л.",третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4,пропередання іпотечного майна в управління,за участю представників:позивачаОСОБА_5,відповідачане з'явились,третьої особине з'явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2014 р. у справі № 904/3663/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.10.2014 р., відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Приватного підприємства "Г.Е.Р.А.К.Л." про передання в управління та про встановлення порядку управління належного Приватному підприємству "Г.Е.Р.А.К.Л." нерухомого майна - предмету іпотеки за Іпотечним договором № 226 від 31.03.2006 р., посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованим в реєстрі за № 1063, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна: 2969508), до моменту державної реєстрації права власності за позивачем.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого суду.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 5, 23, 34 Закону України "Про іпотеку", ст. 16 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 35 ГПК України.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача та третьої особи не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.03.2006 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та фізичною особою ОСОБА_4 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 09.2/120-6, відповідно до умов якого банк в межах максимального ліміту заборгованості до 3.000.000,00 доларів США надав ОСОБА_4 окремими частинами у тимчасове користування грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань за кредитним договором між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та малим приватним підприємством фірмою "ГЕРАКЛ" 31.03.2006 р. було укладено іпотечний договір № 226, посвідчений ОСОБА_6 - нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу за реєстровим № 1063 (далі - іпотечний договір).
Відповідно до вказаного іпотечного договору іпотекодавець як майновий поручитель передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором про надання відновлювальної кредитної лінії №09.2/120-6 від 31.03.2006 р. нерухоме майно, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, АДРЕСА_2 (далі - предмет іпотеки).
ОСОБА_4 свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, що встановлено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.01.2012 р., яке набрало законної сили 18.05.2013 р. Цим рішенням стягнуто з ОСОБА_4 на користь Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" суму заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 09.2/120-6 від 31.03.2006 р. та додатковими угодами до нього в розмірі 110.237.352,90 грн. Вказане рішення суду ОСОБА_4 станом на час розгляду даного спору не виконав.
Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", створеного в організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства. Публічному акціонерному товариству "Укрсоцбанк" належать всі права та обов'язки, все рухоме та нерухоме майно, які належали акціонерно-комерційному банку соціального розвитку "Укрсоцбанк".
24.11.2010 р. між Приватним підприємством "Г.Е.Р.А.К.Л." та Приватним підприємством "Фірма "ГЕРАКЛ" укладено договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець Приватне підприємство "Фірма "ГЕРАКЛ" передало в іпотеку предмет іпотеки приватному підприємству "Г.Е.Р.А.К.Л.", який перебував в іпотеці Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк".
В зв'язку із невиконанням ОСОБА_4 вказаного вище рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27.01.2012 р. ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до господарського суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_4
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2013 р. у справі № 904/4762/13 було визнано недійсним договір іпотеки від 24.11.2010 р., укладений між Приватним підприємством "Г.Е.Р.А.К.Л." та Приватним підприємством "Фірма "ГЕРАКЛ". Також в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_4 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №09.2/120-6 від 31.03.2006 р. в сумі 50.438.000,00 грн. звернено стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №226 від 31.03.2006 р. та визнано право власності на нього за позивачем - ПАТ "Укрсоцбанк". Вказане рішення суду набрало законної сили станом на час розгляду спору.
Разом з тим, як встановлено судоми, до теперішнього часу власником предмета іпотеки згідно з даними державного реєстру власників нерухомого майна є відповідач, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна" № 3110 від 26.08.2010 р. та Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 02.09.2010 р. Цей факт також встановлений рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.06.2012 р. у справі №403/8065/12 за заявою ОСОБА_7 про перегляд рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.10.2011 р. за нововиявленими обставинами. Вказане рішення набрало законної сили станом на час розгляду спору.
З огляду на те, що рішення суду про визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки у встановленому законодавством України порядку не виконано, а право власності на іпотечне нерухоме майно за позивачем не зареєстроване, позивач, посилаючись на встановлене ст. 34 Закону України "Про іпотеку" право іпотекодержателя отримати на підставі окремого рішення суду іпотечне нерухоме майно в управління, звернувся до суду з указаним позовом про передачу йому нерухомого майна - предмета іпотеки в управління та про встановлення судом порядку такого управління до моменту державної реєстрації за позивачем прав власності.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що рішенням суду за позивачем було визнано право власності на спірне майно, тобто суд уже вирішив між сторонами спір щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі позивачу (іпотекодержателю) всіх правомочностей власника спірних приміщень. За висновком судів, позивач у передбачений законом спосіб набув всіх правомочностей власника приміщення, а тому суд позбавлений можливості передати позивачу спірне майно в управління, оскільки правомочності власника вже і так передбачають право володіння та користування майном його власником.
Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм матеріального права, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Згідно з ч. 1 ст. 183 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Як зазначено судами, станом на час розгляду спору власником предмета іпотеки згідно з даними державного реєстру власників нерухомого майна є відповідач, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна" № 3110 від 26.08.2010 р. та Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 02.09.2010 р.
Відтак, висновок судів про те, що позивач набув всіх правомочностей власника приміщення, які передбачають право володіння та користування майном, є суперечливим.
Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Сервисы для юристов