Постанова ВГСУ від 22.11.2016 року у справі №920/458/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2016 року Справа № 920/458/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж. О. - головуючого (доповідач), Вовка І. В., Грека Б. М., розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішення Господарського суду Сумської області від 14.06.2016та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2016у справі№ 920/458/16 Господарського суду Сумської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської радипро за участю від позивача: від відповідача: стягнення 151491,45 грн, Єфременко О. О., не з'явилися, ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 14.06.2016 у справі № 920/458/16 (суддя Зражевський Ю. О.) позов задоволено частково. Стягнуто із Комунального підприємства "Ромникомунтепло" Роменської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 24859,69 грн. пені, 7892,88 грн. 3% річних, 92807,13 грн. інфляційних збитків, 1883,90 грн. витрат з оплати судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 у справі № 920/458/16 (у складі колегії суддів: Терещенко О. І. - головуючого, Сіверін В. І., Хачатрян В. С.) рішення Господарського суду Сумської області від 14.06.2016 у справі № 920/458/16 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Сумської області від 14.06.2016 та постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 у справі № 920/458/16, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 14.06.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 у справі № 920/458/16 в частині зменшення розміру пені на 24859, 69 грн., і прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути 24859, 69 грн. пені.

У касаційній скарзі заявник посилається на порушення та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавцем) та Комунальним підприємством "Ромникомунтепло" Роменської міської ради (покупцем) 31.01.2014 укладено договір № 2182/14-КП-29 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 23.04.2014, додаткову угоду № 2 від 21.05.2014, додаткову угоду № 3 від 13.06.2014, додаткову угоду № 4 від 17.09.2014, додаткову угоду № 5 від 14.11.2014, додаткову угоду № 6 від 18.11.2014, додаткову угоду № 7 від 04.12.2014 до договору № 2182/14-КП-29 від 31.01.2014.

На виконання умов договору позивач поставив протягом січня 2014 року- грудня 2014 року відповідачу природний газ на загальну суму 1597573,19 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014, 28.02.2014, 31.03.2014, 30.04.2014, 31.10.2014, 30.11.2014, 31.12.2014, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору сторонами погоджено, що у разі порушення покупцем умов п. 6.1. договору, покупець зобов'язується крім суми заборгованості сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позов обгрунтовано тим, що відповідачем свої зобов'язання за договором в частині здійснення розрахунків за отриманий у продавця товар здійснено з порушенням строків їх оплати, що стало підставою для звернення позивача з позовом до Господарського суду Сумської області, в якому останній просив стягнути з відповідача на свою користь 92807,13 грн. суми, на яку збільшився борг в наслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, 7930,65 грн. 3% річних, 50753,67 грн. пені.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Предметом спору у даній справі є стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, тому суди дійшли до правильного висновку, що спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що відповідно до п. 7.2 договору у разі порушення покупцем умов п. 6.1. договору, покупець зобов'язується крім суми заборгованості сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.