ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2016 року Справа № 915/657/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Рогач Л.І., - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту)на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.09.2016у справі№ 915/657/16 Господарського суду Миколаївської областіза позовомДержавного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"доДержавного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту)простягнення заборгованості в розмірі 55381,30 грн., у тому числі 52469,41 грн. основного боргу та 2911,89 грн. пені
за участю представників: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належно)
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) про стягнення заборгованості в розмірі 55381,30 грн., з яких: 52469,41 грн. основного боргу та 2911,89 грн. пені. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про відшкодування витрат на сплату земельного податку та обґрунтовані приписами статей 526, 530, 629, 631 Цивільного кодексу України.
Відповідач проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що договір про відшкодування витрат на сплату земельного податку не відповідає вимогам чинного законодавства та є недійсним з огляду на приписи статей 203, 215 Цивільного кодексу України; сплата земельного податку регулюється нормами податкового законодавства та не може бути предметом цивільного договору.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 19.07.2016 (суддя Олейняш Е.М.) позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) на користь Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" 52469,41 грн. основного боргу, 2904,45 грн. пені, 1377,81 грн. судового збору. В решті пені в сумі 7,44 грн. відмовлено, судовий збір в сумі 0,19 грн. покладено на позивача.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.09.2016 (судді: Туренко В.Б. - головуючий, Поліщук Л.В., Бєляновський В.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме: всупереч положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України суди не дослідили зміст договору про відшкодування витрат на сплату земельного податку щодо його відповідності приписам чинного законодавства; не перевірили належно доводи відповідача про те, що спірним договором фактично передбачено надання в користування земельних ділянок у спосіб, не передбачений законодавством; не дослідили факт вжиття позивачем дій щодо припинення права користування земельними ділянками, на яких розташовані об'єкти нерухомості відповідача.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення та, зокрема, зазначає, що за умовами укладеного між сторонами договору, відповідач зобов'язаний відшкодовувати позивачу земельний податок, що сплачується позивачем до державного бюджету за земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти нерухомості, що були передані відповідачу у 2013 році на підставі наказу Міністерства інфраструктури України. Також позивач просить розглянути справу без участі представника Державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт" у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання.
Сторони не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановили господарські суди попередніх інстанцій та вбачається з обставин справи, 30.12.2013 Адміністрація Миколаївського морського порту (сторона 1) та Державне підприємство "Миколаївський морський торговельний порт" (сторона 2) уклали договір про відшкодування витрат на сплату земельного податку № 226-Р, за умовами якого сторона 1, відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства, зобов'язується відшкодовувати стороні 2 витрати на сплату земельного податку. Сторона 2 укладанням цього договору підтверджує, що вона є платником земельного податку відповідно до статті 269 Податкового кодексу України, а саме є землекористувачем.
За змістом пунктів 1.3., 1.4. договору об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка перебуває у користуванні Сторони 2 згідно з переліком, вказаним у договорі. Відшкодуванню підлягають витрати на сплату земельного податку на земельні ділянки згідно з переліком вказаному у договорі.
Згідно з пунктом 2.2 договору розмір відшкодування витрат сторони 2 розраховується пропорційно кількості одиниць площі оподаткування земельної ділянки, які використовуються стороною 1, відповідно до пункту 1.3 цього договору, інформації щодо розташування нерухомого майна, яка наведена у додатку № 1 та схеми користування земельною ділянкою, що наведена в додатку № 2 до цього договору та є його невід'ємними частинами. Податок на додану вартість нараховується відповідно до законодавства України.
Пунктом 2.3 договору погоджено, що відшкодування витрат на сплату земельного податку здійснюється стороною 1 щомісячно не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку сторони 1 на поточний рахунок сторони 2 на підставі виставленого стороною 2 рахунку. Рахунок стороною 2 виставляється не пізніше 5 числа місяця наступного за розрахунковим. У разі неотримання стороною 1 оригіналу належним чином оформленого стороною 2 рахунку у строк, встановлений цим пунктом, сторона 1 звільняється від будь-якої відповідальності за несвоєчасну сплату відшкодування витрат на сплату земельного податку. Сторона 2 самостійно обчислює суму земельного податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію на поточний рік (пункт 2.4 договору).
Згідно з пунктом 4.2 договору за порушення строків здійснення відшкодування витрат на сплату земельного податку, передбачених пунктом 2.3. цього договору, сторона 1 несе відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент порушення строків здійснення відшкодування, за кожен день прострочення порушення здійснення відшкодування.
Відповідно до пункту 7.1 договору, останній набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє по 31.12.2014 включно. Сторони домовилися, що умови даного договору розповсюджуються на відносини між ними, які склалися з 13.06.2013. У разі відсутності письмового повідомлення будь-якої із сторін про відмову від продовження строку дії цього договору за 30 календарних днів до спливу строку дії цього договору, цей договір вважається продовженим на кожний наступний рік та на тих самих умовах (пункт 7.2 договору).
Пунктом 7.3 договору встановлено, що відповідно до ч. 2 ст. 212 ЦК України цей договір втрачає чинність відносно відповідної тієї чи іншої земельної ділянки у разі (скасувальна обставина): припинення стороною 1 користування відповідною земельною ділянкою; втрата стороною 2 права власності/користування відповідною земельною ділянкою; оформлення стороною 1 права користування/права власності на земельну ділянку
До договору складено Додаток № 1 Інформація щодо розташування нерухомого майна та Додаток № 2 план-схема розташування нерухомого майна.
Також суди установили, що сторони укладали додаткові угоди, а саме: № 1 від 22.12.2014, № 2 від 10.02.2015, № 3 від 03.02.2016, якими сторони, зокрема, змінювали строк договору, перелік ділянок, з яких підлягають відшкодуванню витрати на сплату земельного податку.
Додатковою угодою № 3 від 03.02.2016 сторони погодили перелік земельних ділянок, з яких підлягають відшкодуванню витрати по сплаті земельного податку, та погодили, що додаткова угода набирає чинності з дня її підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Умови додаткової угоди застосовуються до правовідносин сторін, що виникли між ними з 01.01.2016.
Суди з'ясували, що на виконання умов договору позивач виставив рахунки за період з січня 2016 року по березень 2016 року на загальну суму 157408,23 грн., а саме: № 02188234 від 03.02.2016 на суму 52469,41 грн., № 02198234 від 29.02.2016 на суму 52469,41 грн., № 06318234 від 31.03.2016 на суму 52469,41 грн.
Однак оплата здійснена відповідачем частково, рахунок № 06318234 від 31.03.2016 на суму 52469,41 грн. відповідачем не оплачено, зазначені обставини сторони не заперечують.
Сервисы для юристов