ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2016 року Справа № 910/8086/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Кролевець О.А.,
Самусенко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2016 року
у справі № 910/8086/16
господарського суду міста Києва
за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"
до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 10 427,84 грн.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явилися
відповідача: Неведрова Н.В.
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 10 427,84 грн. збитків, понесених у зв'язку із незбереженням вантажу під час перевезення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як перевізник вантажу, не виконав покладених на нього законом та договором перевезення, укладеним між ним та вантажовідправником на користь позивача, зобов'язань щодо забезпечення збереження вантажу та відповідно до ст. 920, ч. 2 ст. 924 ЦК України, ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт", п. 110, 113, 114, 115 Статуту залізниць України зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки за недостачу маси вантажу у вартісному розмірі такої недостачі.
Рішенням господарського суду міста Києва від 02 червня 2016 року (суддя Сівакова В.В.) в позові відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2016 року (склад колегія суддів: Руденко М.А.- головуючий, Пономаренко Є.Ю., Дідиченко М.А.) рішення господарського суду міста Києва від 02 червня 2016 року залишено без змін.
Не погодившись із зазначеними рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів, Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02 червня 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до залізничних накладних № 50090158 від 20 листопада 2015 року та № 50291053 від 29 листопада 2015 року зі станції "Фащівка" Донецької залізниці через станцію "Волноваха" Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці прибув вагон № 60456217 з вантажем - антрацит, вантажовідправником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", одержувач - ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".
30 листопада 2015 року на станції Волноваха Донецької залізниці проведено перевірку маси вантажу у вагоні № 60456217 та виявлено недостачу антрациту у кількості 6 100 кг, у зв'язку з чим було складено комерційній акт № АQ654521/91/1488 від 30 листопада 2015 року.
У зв'язку з виявленою під час перевірки недостачею вантажу, позивачем, як вантажоодержувачем, на підставі зазначеного комерційного акту, з урахуванням норм природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто було визначено суму недостачі в розмірі 10 427,84 грн., стягнення якої в якості збитків є предметом спору у даній справі. При цьому, позивач зазначив, що відповідачем у даній справі є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", як правонаступник прав та обов'язків Державного підприємства "Донецька залізниця".
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" не є належним відповідачем у даній справі, оскільки позовні вимоги ґрунтуються на договорі перевезення, укладеному з Державним підприємством "Донецька залізниця", а в матеріалах справи відсутні дані про внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення Державного підприємства "Донецька залізниця" та докази переходу прав і обов'язків від Державного підприємства "Донецька залізниця" до відповідача, у зв'язку з чим суди дійшли висновку про те, що ПАТ "Українська залізниця" не є правонаступником ДП "Донецька залізниця".
Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права з огляду на наступне.
Сервисы для юристов