ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2016 року Справа № 910/28929/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Грек Б.М., Селіваненко В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Електроприлад" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2016 у справі № 910/28929/15 господарського суду міста Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "МЛ "Діла"допублічного акціонерного товариства "Електроприлад"прозобов'язання вчинити дії та стягнення 94 534, 23 грн.,за участю представників
позивача: не з'явились,
відповідачів: Рулякова В.В.,
В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "МЛ "Діла" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Електроприлад", в якому просило зобов'язати відповідача прийняти за актами приймання-передачі нежилі приміщення з № 1 по № 48 (групи приміщень № 1), №№ 1, 2 (групи приміщень № 2), №№ І, ІІ ІІІ першого поверху, з №1 по № 36 (групи приміщень № 3), №№ І, ІІ другого поверху літера "К", загальною площею 2004, 6 м2 за адресою м. Київ, вул. Глибочицька, 17, а також стягнути з відповідача 94 534, 23 грн. збитків, завданих невиконанням умов договору оренди нерухомого майна № 262 від 27.10.2009.
Рішенням господарського суду міста Києва від 18.01.2016 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2016 рішення місцевого господарського суду скасовано частково. Викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Зобов'язати відповідача прийняти за актами приймання-передачі нежилі приміщення, що розташовані на першому та другому поверхах, за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька 17, що згідно з технічною документацією є нежилими приміщеннями з № 1 по № 48 (групи приміщень №1), №№ 1, 2 (групи приміщень № 2), №№ І, II, III першого поверху, з № 1 по № 36 (групи приміщень № 3), №№ І, II другого поверху літера "К", загальною площею 2004, 6 м2. В іншій частині позову відмовити".
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального права.
Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між приватним підприємством "Діла" (реорганізовано в товариство з обмеженою відповідальністю "МЛ "Діла") (орендарем) та відкритим акціонерним товариством "Електроприлад" (перейменовано у публічне акціонерне товариство "Електроприлад") (орендодавцем) 27.10.2009 укладено договір оренди нерухомого майна № 262, відповідно до п. 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов'язується передати орендарю, а орендар - прийняти у тимчасове користування за плату та на обумовлений строк для здійснення своєї господарської діяльності об 'єкт оренди.
Згідно з п. 1.3. договору об'єктом оренди є нежилі приміщення, розташовані на першому і другому поверхах за адресою м. Київ, вул. Глибочицька, 17, що відповідно до технічної документації є нежилими приміщеннями з № 1 по № 48 (групи приміщень № 1), №№ 1, 2 (групи приміщень № 2), №№ І, II, III першого поверху, з № 1 по № 36 (групи приміщень № 3), №№ І, II другого поверху (літера "К"), загальною площею 1 832, 3 м2, при цьому частина зазначеного приміщення площею 172, 3 м2 та нежила будівля (літера "Ж" площею 174, 9 м2) не є об'єктом оренди.
Пунктом 11.1. договору передбачено, що останній набирає чинності відповідно до його умов і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
До договору оренди укладались додаткові угоди № 1 від 14.01.2010, № 2 від 24.02.2010 і № 3 від 26.03.2012.
На виконання умов договору відповідач передав, а позивач прийняв об'єкт оренди, що підтверджується копією акта приймання-передачі нежилого приміщення від 02.04.2012, підписаного уповноваженими представниками та скріпленого печатками сторін.
Після тривалого листування між сторонами щодо проведення капітального ремонту орендодавець не надав згоди на його проведення, у зв'язку з чим орендар звернувся з позовом про розірвання зазначеного договору оренди.
Рішенням господарського суду міста Києва від 23.09.2014 у справі № 910/8160/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2015, розірвано договір оренди нежилих приміщень № 262 від 27.10.2009 та додаткові угоди до нього (№ 1 від 14.01.2010, № 2 від 24.02.2010 та № 3 від 26.03.2012), а також стягнуто з публічного акціонерного товариства "Електроприлад" забезпечувальний платіж, передоплату за оренду нежитлових приміщень та витрати товариства з обмеженою відповідальністю "МЛ "Діла", понесені внаслідок проведення підготовки проектної документації, встановлення систем кондиціонування та вентиляції, а також складського зберігання.
В подальшому позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про передачу нежилих приміщень за актом приймання-передачі, посилаючись на те, що договір розірвано, проте відповідач нежилі приміщення з оренди не прийняв, акти приймання-передачі не підписав, що і стало підставою для звернення з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача прийняти за актами приймання-передачі нежилі приміщення, місцевий господарський суд, з посиланням на ст. 16 Цивільного кодексу України, виходячи зі змісту позовних вимог, дійшов висновку, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту порушеного права. Крім цього, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту понесення збитків у розмірі 94 534, 23 грн.
Частково скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем правильно обрано спосіб захисту свого права в частині зобов'язання контрагента за договором прийняти майно за актами приймання-передачі, яке було предметом договору.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав, одним із яких є примусове виконання обов'язку в натурі.
Колегія суддів касаційної інстанції звертає увагу на те, що передбачений ст. 16 зазначеного Кодексу перелік способів захисту цивільних прав не є вичерпним, що підтверджується абз. 2 п. 10 ч. 2 зазначеної статті, відповідно до положень якого суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Сервисы для юристов