ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2016 року Справа № 910/2421/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідач,суддів:Демидової А.М., Картере В.І.
розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовичана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 04.07.2016р.та рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2016р.у справі №910/2421/16 господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія ВіталійовичадоТовариства з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014"прозобов'язання вчинити дії
за участю представників
позивача - Недотопи М.М.,
відповідача - Коновалова О.С.
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2016 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Національний кредит" Паламарчук Віталій Віталійович звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" про зобов'язання повернути грошові кошти у розмірі 41780,82 грн., одержані за договором про депозитний вклад "Стандартний" №DU1239/2014-1 від 26.06.2014 р., внаслідок незастосування зниженої відсоткової ставки за дострокове повернення депозиту.
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.03.2016р. у справі №910/2421/16 (суддя Комарова О.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016р. (колегією суддів у складі головуючого судді Коршун Н.М., суддів: Дикунської С.Я., Алданової С.О.)у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Банк Національний кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Паламарчука Віталія Віталійовича звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, зазначаючи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.07.2016р. та рішення господарського суду міста Києва від 22.03.2016р. скасувати, а справу №910/2421/16 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.06.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" (вкладник) було укладено договір про депозитний вклад "Стандартний" строком на 12 місяців + 1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) №DU1239/2014-1 (надалі - Договір), за умовами якого, вкладник передає, а банк приймає на депозитний рахунок №26153099516005 в ПАТ "Банк національний кредит", МФО 320702, грошові кошти в сумі 250000 грн. в національній валюті, на умовах цього договору. Відповідно до п. 2.2 депозит розміщується на строк з 26.06.2014 р. по 27.06.2015 р. включно.
У п. 2.3 Договору сторони погодили, що банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування депозитом у розмірі 22% річних.
За змістом п. 3.7 Договору вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання заяви про дострокове розірвання договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику № 26005099516001 в Банку. У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.
Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.06.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Банк національний кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" було укладено Договір про внесення змін №1 (надалі - Договір про внесення змін) до Депозитного договору, яким було змінено п.3.7. Депозитного договору та викладено в наступній редакції:
" 3.7. Вкладник має право після припинення дії Договору застави майнових прав №04-1280/1-1 від 27.06.2014р. звернутися з проханням про дострокове розірвання Договору і повернення суми Депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це Банк за 10 (десять) робочих днів до бажаної дати повернення суми Депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії Договору. Датою розірвання Договору вважається дата повернення суми Депозиту та нарахованих процентів Вкладнику.
Після припинення дії Договору застави майнових прав №04-1280/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 27.06.2014р. Банк повертає суму Депозиту та нарахованих процентів протягом 10 (десяти) днів з дня подання Вкладником заяви про дострокове розірвання Договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок Вкладника".
Судами також встановлено та як вбачається з матеріалів справи відповідач звернувся до позивача з заявою від 20.04.2015 р., в якій просив достроково розірвати депозитні договори, включаючи спірний договір № DU1239/2014-1 від 26.06.2014 р.
На підставі вищезазначеної заяви відповідача Банком були повернуті відповідачу грошові кошти у розмірі 250000 грн., а також нараховані проценти у розмірі 41780,82 грн., стягнення яких і є предметом спору у даній справі.
Як з'ясовано судами під час розгляду справи, у зв'язку з віднесенням Банку до категорії неплатоспроможних на підставі постанови Правління Національного Банку України від 05.06.2015 р. №358 та запровадженням у Банку тимчасової адміністрації з 08.06.2015 року, а також наступним початком ліквідаційної процедури Банку згідно постанови Правління Національного Банку України від 28.08.2015р. №563, уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснено перевірку договору про внесення змін до договору банківського вкладу № DU1239/2014-1 від 26.06.2014 р. та відповідно до направленого Товариству з обмеженою відповідальністю "ВГФ 2014" листа вих.№04-08/2725 від 03.12.2015р. "щодо встановлення факту нікчемності договору", повідомлено останнього про встановлення факту нікчемності даного правочину, у зв'язку із незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою, що свідчить на думку банку про його відмову від власних майнових прав та потягло за собою необгрунтовану виплату відповідачеві спірних грошових коштів у сумі 41780,82 грн.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
За змістом ст.526 Цивільного кодексу Україні та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною першою статті 1061 Цивільного кодексу України передбачено, що банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ч. 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України).
Нормою п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України закріплено, що свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства.
Сервисы для юристов