ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2016 року Справа № 910/129/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Кролевець О.А.,
Самусенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Додусенка В.І.
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 вересня 2016 року
у справі № 910/129/16
господарського суду міста Києва
за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Додусенка В.І.
до товариства з обмеженою відповідальністю "Норіус Компані",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
про визнання недійсним договору та визнання припиненим запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна
за участю представників:
позивача: Мідляр В.В.
відповідача: Круглова О.М.
третьої особи: Кібець Р.Р., Гуленко Ю.М.
вільний слухач: Павлюк І.І.
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року публічне акціонерне товариство "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Додусенка В.І. звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Норіус Компані" про визнання недійсним договору застави майнових прав від 01 вересня 2014 року, укладеного між ним та відповідачем, та визнання припиненим запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за № 15284357, контрольна сума ДГ015Б655Д.
В обґрунтування вимог позивач зазначав, що спірний договір застави майнових прав є нікчемним на підставі п. 5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Рішенням господарського суду міста Києва від 26 травня 2016 року (склад колегії суддів: Смирнова Ю.М. - головуючий, Пукшин Л.Г., Балац С.В.) позов задоволено частково. Визнано недійсним договір застави майнових прав від 01 вересня 2014 року, укладений між Публічним акціонерним товариством "Банк Камбіо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Норіус Компані". У задоволенні позовних вимог про визнання припиненим запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна за №15284357 контрольна сума ДГ015Б655Д відмовлено.
Місцевий господарський суд виходив з того, що зобов'язання, які прийняв на себе банк (позивач) за умовами спірного договору застави, не є зобов'язаннями щодо забезпечення грошових вимог у порядку здійснення кредитних операцій, а тому, договір застави від 01 вересня 2014 року є нікчемним на підставі п.5 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання припиненим запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, суд виходив з того, що за вимогами чинного законодавства записи про обтяження майна не можуть бути припиненими, до них можуть бути лише внесені відомості про припинення обтяження, а сам запис може бути виключено у встановленому законодавством порядку.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 вересня 2016 року (склад колегії суддів: Федорчук Р.В. - головуючий, Майданевич А.Г., Власов Ю.Л.) рішення господарського суду міста Києва від 26 травня 2016 року скасовано в частині визнання недійсним договору застави майнових прав від 01 вересня 2014 року, укладеного між сторонами у справі, та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що чинним законодавством України передбачено певний правовий механізм виявлення та визнання нікчемними договорів, укладених неплатоспроможним банком, який за своєю процедурою та підставами відрізняється від загального порядку визнання недійсними договорів, передбаченого ст.ст. 203, 215 ЦК України, і такий механізм не потребує звернення до суду за захистом своїх цивільних прав, порушених нікчемним договором, а дозволяє Фонду самостійно визнати такий правочин нікчемним, припинити його виконання та вчиняти дії щодо повернення сторін у первісний стан, а інша сторона в свою чергу має право звернутись до суду щодо визнання такого договору дійсним. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що спірний договір, визнаний нікчемним, ніяких прав та інтересів позивача не порушує та, відповідно, не підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про безпідставність позовних вимог щодо визнання припиненим запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Сервисы для юристов