ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2016 року Справа № 906/1079/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:Владимиренко С.В. - доповідача,суддів:Демидової А.М., Шевчук С.Р.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 рокута ухвалу господарського суду Житомирської області від 22.07.2016 рокуу справі № 906/1079/15 господарського суду Житомирської областіза позовомВиконавчого комітету Коростенської міської радидо1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційне підприємство "Інтертрансстрой" 2. Державної іпотечної установиза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Промекономбанк"пропро визнання недійсним договору іпотеки майнових прав на нерухоме майно №29/3.1-3 за участю представників:
позивача - не з'явились
відповідача - Воронченко К.М.
Дяченко В.С.
третьої особи -1) не з'явились
2) не з'явились
В С Т А Н О В И В:
Виконавчий комітет Коростенської міської ради звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання недійсним договору іпотеки майнових прав на нерухоме майно № 29/3.1-З, укладеного 17.09.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" та Державною іпотечною установою, зобов'язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. зняти заборони відчуження зазначеного в договорі іпотеки майна - квартир та об'єкта незавершеного будівництва, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой".
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 17.07.2015 року порушено провадження у справі № 906/1079/15. Цією ж ухвалою на підставі пункту 1 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України відмовлено у прийнятті позовної заяви в частині позовних вимог про зобов'язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. зняти заборони відчуження зазначеного в договорі іпотеки майна.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 15.09.2015 року у справі №906/1079/15 (суддя Тимошенко О.М.), залишеним без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 року (колегією суддів у складі головуючого судді Гулової А.Г., суддів: Маціщук А.В., Петухов М.Г.) та Вищого господарського суду України від 23.03.2016 року (колегією суддів у складі головуючого судді Владимиренко С.В., суддів: Дунаєвської Н.Г., Мележик Н.І.), позов задоволено; визнано недійсним договір іпотеки майнових прав на нерухоме майно № 29/3.1-З, укладений 17.09.2013 року між Державною іпотечною установою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. Цим же рішенням за заявою Державної іпотечної установи за вих. № 5994/15 від 12.08.2015 року накладено арешт на нерухоме майно - об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Маяковського, 111-А, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" до погашення суми заборгованості за кредитним договором №29/3 від 17.09.2013 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Промекономбанк" та Державною іпотечною установою.
В подальшому Виконавчий комітет Коростенської міської ради звернувся до господарського суду Житомирської області із заявою про прийняття додаткового рішення у даній справі, зокрема, про зобов'язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. зняти заборони відчуження зазначеного в договорі іпотеки майна - квартир та об'єкта незавершеного будівництва, оскільки дані вимоги були предметом позову і лишились не розглянуті судом.
Ухвалою господарського суду Житомирської області (суддя Тимошенко О.М.) від 22.07.2016 року (суддя Тимошенко О.М.), залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 року (колегією суддів у складі головуючого судді Мамченко Ю.А., суддів: Демидюк О.О., Юрчук М.І.), відмовлено в задоволенні заяви позивача про прийняття додаткового рішення у справі № 906/1079/15.
В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой" просить скасувати ухвалу господарського суду Житомирської області від 22.07.2016 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.08.2016 року у даній справі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення заяви Виконавчого комітету Коростенської міської ради про прийняття додаткового рішення у справі № 906/1079/15. Також скаржник зазначив, що Виконавчим комітетом Коростенської міської ради до господарського суду Житомирської області було подано заяву про прийняття додаткового рішення у справі №906/1079/15, у зв'язку з тим, що у позовній заяві вимога про накладення арешту не заявлялась та судом не вирішено питання щодо зобов'язання нотаріуса зняти заборони відчуження зазначеного в договорі іпотеки майна.
Колегія суддів касаційної інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін та суддю-доповідача у даній справі, перевіривши матеріали справи, надану судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 88 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення вищевказаної заяви Виконавчого комітету Коростенської міської ради, оскільки вона є необгрунтованою і безпідставною.
Так, як зазначалось вище, позивачем заявлялись позовні вимоги про визнання недійсним договору іпотеки майнових прав на нерухоме майно №29/3.1-З від 17.09.2013 року, укладеного між відповідачами, а також про зобов'язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. зняти заборони відчуження зазначеного в договорі іпотеки майна - квартир та об'єкта незавершеного будівництва, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой".
Проте, ухвалою господарського суду Житомирської області від 17.07.2015 року відмовлено у прийнятті позовної заяви в частині вимог про спонукання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. зняти заборони відчуження зазначеного в договорі іпотеки майна, а тому вказані вимоги до розгляду не приймались, по суті не розглядались і рішення щодо них не приймалось.
Також в заяві Виконавчий комітет Коростенської міської ради просив ухвалити додаткове рішення, яким зняти арешт з нерухомого майна - об'єкта незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул.Маяковського, 111-А, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Інтертрансстрой", накладеного вищевказаним рішенням господарського суду Житомирської області від 15.09.2015 року у справі №906/1079/15 в порядку частини 5 статті 1057-1 Цивільного кодексу України та з урахуванням роз'яснень, викладених в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/1941/2012 від 27.12.2012 року "Про Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань".
Разом з тим, як правильно зазначено судами попередніх інстанцій, вимоги заявника про прийняття додаткового рішення та зняття арешту фактично зводяться до прохання змінити рішення господарського суду Житомирської області від 15.09.2015 року у справі №906/1079/15, що набрало законної сили та залишено без змін за наслідками перегляду його в апеляційному і касаційному порядку.
Стаття 88 Господарського процесуального кодексу України містить вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, тоді як ухвалення додаткового рішення із зазначених заявником підстав законом не передбачено.
Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Водночас, слід зазначити, що в пунктах 42, 43, 44 Рішення Європейського суду з прав людини справа "Желтяков проти України" від 09.09.2011 року зазначено наступне: "Суд повторює, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі "Брумареску проти Румунії" [ВП], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі "Рябих проти Росії", №52854/99, п. 52, ECHR 2003-X)".
Відтак, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Виконавчого комітету Коростенської міської ради і, відповідно, підстав для прийняття додаткового рішення у даній справі.
За таких обставин, прийнята ухвала суду першої та постанова апеляційної інстанцій відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому судові акти слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Сервисы для юристов