ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2016 року Справа № 905/711/16
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Васищак І.М. і Студенець В.І.
розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Енергоринок", м. Київ (далі - Підприємство),
на рішення господарського суду Донецької області від 21.04.2016 та
постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2016
зі справи № 905/711/16
за позовом Підприємства
до публічного акціонерного товариства "ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля", м. Краматорськ Донецької області (далі - Товариство),
про стягнення 679 284 008,75 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача - Андишули А.М.,
відповідача - Козак Т.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про стягнення коштів у сумі 679 269 629,36 грн., з яких: 548 233 932,22 грн. сума основного боргу; 85 620 087,45 грн. пені; 483 914,27 грн. штрафу; 38 361 624,35 грн. "інфляційних нарахувань"; 6 570 071,07 грн. - 3% річних.
У подальшому розмір позовних вимог було збільшено до 679 284 008,75 грн., з яких: 548 248 311,61 грн. сума основного боргу; 85 620 087,45 грн. пені; 483 914,27 грн. штрафу; 38 361 624,35 грн. "інфляційних нарахувань"; 6 570 071,07 грн. - 3% річних.
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.04.2016 (суддя Кротінова О.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2016 (колегія суддів у складі: Чернота Л.Ф. - головуючий, Бойченко К.І. і Радіонова О.О.): позов задоволено частково; зменшено розмір пені до 1 000 000 грн.; стягнуто з Товариства на користь Підприємства 590 045 224,19 грн., з яких: 548 248 311,61 грн. основного боргу; 1 000 000 грн. пені; 483 914,27 грн. штрафу; 33 742 927,24 грн. "інфляційних нарахувань"; 657 0071,07 грн. - 3% річних та 205 294,57 грн. судового збору.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати рішення місцевого господарського суду в частині зменшення "інфляційних нарахувань", скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення "інфляційних витрат" у розмірі 38 361 624,35 грн., а в іншій частині рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Скаргу мотивовано прийняттям судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме: статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки судами помилково не враховані рекомендації, викладені у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, та просить відмовити в задоволенні скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.
25.09.2007 Підприємством та Товариством укладено договір купівлі - продажу електроенергії №4260/02 (далі - Договір), відповідно до якого:
- Підприємство зобов'язалося продавати, а Товариство зобов'язалося купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов даного договору (пункт 2.1);
- сторони визнають свої зобов'язання за ДЧОРЕ (договір між членами Оптового ринку електричної енергії України) і додатками до ДЧОРЕ, що є його невід'ємними частинами, та керуються його положеннями при виконанні цього договору (пункт 3.1);
- Підприємство продає, а Товариство купує електричну енергію в точках поставки на межі балансової належності електричних мереж, визначених в акті розмежування балансової належності електричних мереж і експлуатаційної відповідальності (додаток №4 до цього договору), в обсягах, які визначаються згідно з розділом 4 договору. Точки обліку електричної енергії наведені у додатку №1 до договору "Перелік місць встановлення приладів та систем розрахункового обліку". Право власності на електричну енергію, яка постачається за цим договором, переходить від Підприємства до Товариства в момент передачі електричної енергії в точках поставки (пункт 3.2);
- вартість електроенергії, купленої Товариством у Підприємства у розрахунковому місяці, визначається у відповідності до Правил ОРЕ за середньозваженою ціною та фактичними обсягами отриманої Товариством електроенергії (пункт 3.5);
Сервисы для юристов