Постанова ВГСУ від 22.09.2015 року у справі №904/2014/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 року Справа № 904/2014/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Тріада"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 р.та на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 р.у справі№ 904/2014/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгової групи "Інтерпап" (надалі - ТОВ "Інтерпап")до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Тріада" (надалі - ТОВ "ВКФ Тріада") 2) Товариства з обмеженою відповідальністю торгового дому "Беріл" (надалі - ТОВ "Беріл")простягнення 458 698,10 грн.за участю представників: від позивача- Шульга В.С.від відповідача-1- Лещенко О.В.від відповідача-2- не з'явилися В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року ТОВ "Інтерпап" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "ВКФ Тріада" та ТОВ "Беріл" та просило суд стягнути солідарно з них 1 000 грн. частини основного боргу, стягнути з ТОВ "ВКФ Тріада" 426 119,90 грн. основного боргу, 11 530,02 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 4 282,58 грн. пені, 15 765,60 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2014 р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 р., припинено провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 5 000 грн., позов задоволено частково, стягнуто солідарно з ТОВ "ВКФ Тріада" та ТОВ "Беріл" на користь ТОВ "Інтерпап" суму основного боргу в розмірі 1 000 грн., стягнуто з ТОВ "ВКФ Тріада" на користь ТОВ "Інтерпап" суму основного боргу у розмірі 421 119,90 грн., пеню в розмірі 4 277,14 грн., штраф у розмірі 15 765,60 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 11 515,44 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.09.2014 р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2014 р. та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 р. скасовані, а справу № 904/2014/14 передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 р. (суддя Мартинюк С.В.) позов задоволено: стягнуто солідарно з ТОВ "ВКФ Тріада" та ТОВ "Беріл" на користь ТОВ "Інтерпап" суму основного боргу в розмірі 1 000 грн., стягнуто з ТОВ "ВКФ Тріада" на користь ТОВ "Інтерпап" суму основного боргу у розмірі 421 119,90 грн., пеню в розмірі 4 277,14 грн., штраф у розмірі 15 765,60 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 11 515,44 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2015 р. (головуючий суддя Дармін М.О., судді: Березкіна О.В., Чус О.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ТОВ "ВКФ Тріада" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.08.2015 р. (головуючий суддя Плюшко І.А., судді: Самусенко С.С., Татьков В.І. (доповідач)) касаційну скаргу ТОВ "ВКФ Тріада" прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 08.09.2015 р.

До початку судового засідання, 08.09.2015 р., від ТОВ "Інтерпап" надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких заявник просив суд відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити прийняті у справі рішення та постанову без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.09.2015 р., з метою повної та всебічної перевірки дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, беручи до уваги складність справи, а також для надання сторонам конституційного права на захист охоронюваних інтересів, розгляд скарги відкладено на 22.09.2015 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, взявши до уваги заперечення на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 19.11.2012 р. між ТОВ "Інтерпап" (продавець) та ТОВ "ВКФ Тріада" (покупець) укладено договір № ТГ-867 (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити паперову продукцію, що зазначена в рахунку-фактурі або специфікації та видатковій накладній, які є невід'ємними частинами цього Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору ціна на товар є договірною. Кількість та ціна, згідно письмової або усної заявки покупця, вказується в рахунку-фактурі або специфікації, які невід'ємними частинами даного Договору. Підтвердженням узгодження сторонами заявки покупця є підписання сторонами рахунка-фактури або специфікації.

Пунктом 4.4. Договору передбачено, що днем оплати вважається день фактичного зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до п. 3.1. Договору продавець поставляє товар згідно з правилами Інкотермс 2000. Строк та умови поставки кожної партії товару вказуються у рахунку-фактурі або специфікації.

Право власності на товар переходить від продавця до покупця у момент передачі товару та підписання представниками обох сторін видаткової накладної (п. 3.3. Договору).

У відповідності з п. 4.2. Договору розрахунки за кожну партію здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця у повному обсязі, або частками протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі товару, якщо інше не передбачено рахунком-фактурою або специфікацією.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 442 359,60 грн., на підтвердження чого суду були надані відповідні видаткові накладні.

Водночас, відповідач-1 не виконав належним чином свої зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим в нього утворилася заборгованість перед позивачем, про стягнення якої останній і звернувся до господарського суду Дніпропетровської області.