ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2014 року Справа № 920/1669/13
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АХ"на рішення Господарського суду Сумської області від 15.05.2014 р.та на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 р.у справі№ 920/1669/13 Господарського суду Сумської областіза позовомПрокурора Лебединського району в інтересах держави в особі: 1. Лебединської міської ради, 2. Державної екологічної інспекції в Сумській областідоТовариства з обмеженою відповідальністю "АХ"простягнення 160413,60 грн.за участю представників:позивача-1не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)позивача-2не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)відповідачаКазак М.В. дов. від 1.08.2014р. прокуратуриГудименко Ю.В. дов. від 21.01.2013р. № 014715
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Сумської області від 15.05.2014 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2014 р., позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "АХ" завдану державі шкоду за самовільне використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування до спеціального фонду міського бюджету Лебединської міської ради в сумі 129367,26 грн. для подальшого перерозподілу між бюджетами відповідних рівнів.
Не погоджуючись з згаданими рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема статті 1166, 1172 Цивільного кодексу України, статті 225 Господарського кодексу України, статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 16, 17 Закону України "Про питну воду", статті 4 Господарського процесуального кодексу України. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було помилково застосовано до спірних правовідносин Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджену наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. за № 389, а також невірно визначено розмір заподіяної шкоди. Також, відповідач зауважує на тому, що отримання дозволу на водокористування у спірних правовідносинах не є обов'язковим, оскільки використання підземних вод для господарських потреб відповідно до законодавства здійснюється без дозволу на спеціальне водокористування.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши доводи відповідача та прокуратури, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.02.-05.03.2013 р. Державною екологічною інспекцією у Сумській області було проведено перевірку дотримання ТОВ "АХ" вимог природоохоронного законодавства України при здійсненні будівництва та експлуатації свинарника по вул. Санаторна, 65, с. Токарі Лебединської міської ради Сумської області, за наслідками якої складено відповідний акт перевірки.
За результатами перевірки було встановлено, що відповідач за період з 27.03.2011р. по 09.12.2012р. здійснював самовільне використання водних ресурсів з артезіанських свердловин для виробничих потреб за відсутності дозволу на спеціальне водокористування. При цьому в акті перевірки від 20.02.-05.03.2013р. зазначено, що ТОВ "АХ" після закінчення терміну дії дозволу від 26.03.2008р. № УКР3155СУМ на спеціальне водокористування - 26.03.2011р. спеціальне водокористування припинено не було, а новий дозвіл було отримано лише 10.12.2012р. з терміном дії до 04.12.2015р.
На підставі матеріалів проведеної перевірки та статистичної звітності за формою № 2-ТП (водгосп) позивачем-2 Інспекцією, 05.03.2013 р. згідно положень Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 р., здійснено розрахунок розміру збитків, завданих державі внаслідок самовільного користування відповідачем підземними водами за період з 27.03.2011 р. по 09.12.2012 рік, який складає 129367,26 грн.
В силу приписів пункту 9 статті 44, статей 18, 49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними та фізичними особами лише за наявності дозволу і насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 13.03.2002 р., у відповідності до пункту 2 якого дозволи на спеціальне водокористування надаються у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного та місцевого значення.
Відповідач в обґрунтування касаційної скарги посилається, зокрема, на те, що останній мав право здійснювати такій забір води без дозволу в розумінні положень статті 23 Кодексу України про надра, оскільки об'єми водозабору не перевищували 300 куб. м. на добу, однак при цьому не пояснює, чому до періоду порушення і після нього ним отримувався дозвіл на спеціальне водокористування.
Як вірно встановлено судами, відповідач фактично ототожнив дозвіл на спеціальне водокористування, видача якого передбачена приписами Водного кодексу України із спеціальним дозволом на користування надрами, який передбачений нормами Кодексу України про надра та надається у разі видобування підземних вод для власних господарсько-побутових потреб за умови, що обсяг видобування підземних вод з водозаборів перевищує 300 куб. метрів на добу.
Спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.
Отже, суди дійшли вірного висновку, що в даному випадку після закінчення терміну дії дозволу № УКР3155СУМ від 26.03.2008 р. на спеціальне водокористування відповідач повинен був його продовжити або отримати новий дозвіл.
Відповідно до статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища " порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Статтею 111 Водного кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Судами встановлено, що наявний у матеріалах даної справи акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 20.02.-05.03.2013 р. підписано відповідачем без жодних зауважень і заперечень. Дії позивача-2 щодо проведення перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства не були останнім оскаржені та визнані незаконними у встановленому чинним законодавством порядку.
Відповідно до частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Статтею 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Вироком Лебединського районного суду Сумської області від 18.09.2013 р. у справі № 580/1864/13-к посадову особу ТОВ "АХ" - інженера-енергетика ОСОБА_6 притягнуто до кримінального відповідальності, в тому числі за те, що він внаслідок зловживання повноваженнями не продовжив дію дозволу на спеціальне водокористування, у зв'язку з чим ТОВ "АХ" за період з 27.03.2011 р. по 09.12.2012 р. незаконно здійснило забір води з артезіанської свердловини. При цьому вироком суду встановлено не лише подію злочину та особу винного, а й факт самовільного використання води та спричинення збитків.
З огляду на вимоги статті 1172 Цивільного кодексу України саме вироком доведено вину відповідача у заподіянні збитків самовільним використання води без спеціального дозволу, оскільки засуджена за вчинення зазначеного злочину особа перебувала у трудових відносинах з цим товариством.
Доводи прокурора і позивача-2 стосовно протиправної поведінки відповідача у заподіянні збитків внаслідок самовільного водокористування підтверджуються документами, складеними за результатами перевірок.
Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів; підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (пункт "з" частини другої та частини четвертої статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища ").
Сервисы для юристов