Постанова ВГСУ від 22.09.2014 року у справі №910/18713/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 року Справа № 910/18713/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівЄвсікова О.О., Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 р. у справі № 910/18713/13 господарського суду міста Києваза заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс"провизнання наказів від 03.02.2014 р. такими, що не підлягають виконанню, у справі № 910/18713/13 за заявоюПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"провидачу судового наказу на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків у справі № 66/13 за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс"простягнення заборгованостіза участю представників:

ПАТ "Укрсоцбанк": Дубовський П.В.

ТОВ "Орвіс": Раілко С.В.

в с т а н о в и в :

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2014 р. (суддя Головіна К.І.) відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Орвіс" (далі - ТОВ "Орвіс") про визнання наказів від 03.02.2014 р. у справі № 910/18713/13 такими, що не підлягають виконанню.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 р. (судді Авдеєв П.В., Куксов В.В., Яковлєв М.Л.) ухвалу господарського суду міста Києва від 19.05.2014 р. скасовано; задоволено заяву ТОВ "Орвіс" про визнання наказів від 03.02.2014 р., виданих на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 28.08.2013 р. у справі № 663/13 та ухвали господарського суду міста Києва від 03.02.2014 р. у справі № 910/18713/13; визнано такими, що не підлягають виконанню, накази, видані господарським судом міста Києва від 03.02.2014 р. у справі № 910/18713/13 на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 28.08.2013 р. у справі № 663/13.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 р. як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а ухвалу господарського суду міста Києва від 19.05.2014 р. залишити в силі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між ПАТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "Орвіс" в забезпечення виконання зобов'язань за генеральними договорами про надання кредитних послуг № 770/9-691 від 26.06.2008 р. та № 770/9-698 від 15.07.2008 р. було укладено:

- іпотечний договір від 17.07.2008 р., предметом якого є торговий комплекс загальною площею 1 649,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, бульвар Д. Вишневецького, 9, яке належить іпотекодавцю на праві власності (заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 8 826 406,36 грн., що в еквівалентні на дату укладення даного договору за курсом НБУ становить 1 823 336,30 доларів США);

- іпотечний договір від 04.09.2009 р., предметом якого є приміщення вбудовано-прибудованого магазину з підвальними приміщеннями загальною площею 1 028,5 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, пр. С. Бандери, 47, яке належить іпотекодавцю на праві приватної власності (вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 3 127 552,00 грн., що в еквівалентні на дату укладення даного договору за курсом НБУ становить 391 678,40 доларів США).

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.12.2011 р. у справі № 3/77/5022-1020/2011 звернуто стягнення шляхом визнання за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на нерухоме майно, а саме на торговий комплекс загальною площею 1 649,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль бульвар Вишневецького, 9, вартістю 13 657 370,00 грн., приміщення вбудовано-прибудованого магазину з підвальним приміщенням загальною площею 1 028,5 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, пр. С. Бандери, 47, вартістю 10 141 270,00 грн., і погашено заборгованість ТОВ "Орвіс" за генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-698 від 15.07.2008 р. та за генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-691 від 26.06.2008 р. перед ПАТ "Укрсоцбанк" у розмірі 17 109 000,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що матеріально-правовою підставою для задоволення позову у справі № 3/77/5022-1012/2011 було невиконання солідарними боржниками - ТОВ "Орвіс" та СП "Луміс" грошових зобов'язань перед ПАТ "Укрсоцбанк" з повернення кредиту, процентів та пені, нарахованої за несвоєчасне повернення кредиту на загальну суму 17 109 000,00 грн. за генеральними договорами про надання кредитних послуг № 770/9-698 від 15.07.2008 р. та № 770/9-691 від 26.06.2008 р., а також залишення боржниками без задоволення вимог банку № № 17.10-03/22-4098, 17.10-03/22-4099, 17.10-03/22-4092, 17.10-03/22-4093 від 15.12.2010 р.

Судами при розгляді справи № 3/77/5022-1020/2011 було встановлено, що ПАТ "Укрсоцбанк", звертаючись до господарського суду з позовом про звернення стягнення на іпотечне майно, вимагав дострокового виконання зобов'язань і повернення кредиту у повному обсязі за рахунок майна солідарних боржників - позичальника та поручителя. Загальна сума майнових вимог ПАТ "Укрсоцбанк", яку суди при розгляді справи № 3/77/5022-1020/2011 визнали обґрунтованою, склала 17 109 000,00 грн.

Поряд з цим судами, з посиланням на рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 28.08.2013 р. у справі № 663/13, з'ясовано, що при зверненні до боржника - ТОВ "Орвіс", з позовом про стягнення 3 103 169,97 грн., ПАТ "Укрсоцбанк" посилався на невиконання боржником зобов'язань за генеральним договором про надання кредитних послуг № 770/9-691 від 26.06.2008 р.

На виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 28.08.2013 р. у справі № 663/13 господарським судом міста Києва 03.02.2014 р. було видано відповідні накази.

ТОВ "Орвіс" 20.03.2014 р. звернулось до господарського суду міста Києва з заявою про визнання вищевказаних наказів такими, що не підлягають виконанню.

В обґрунтування заяви ТОВ "Орвіс" зазначало, що до прийняття рішення третейським судом ПАТ "Укрсоцбанк" отримав задоволення своїх майнових вимог в сумі 17 109 000,00 грн., які випливали з генерального договору про надання кредитних послуг № 770/9-698 від 15.07.2008 р. та генерального договору про надання кредитних послуг № 770/9-691 від 26.06.2008 р., за рахунок переданого в іпотеку нерухомого майна, оскільки на підставі рішення господарського суду, яке набрало законної сили, набув права власності на вказане нерухоме майно іпотекодавця з одночасним припиненням такого права у боржника.

Відмовляючи у визнанні наказів такими, що не підлягають виконанню, місцевий господарський суд виходив з того, що видані судом накази від 03.02.2014 р. у даній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором № 770/9-691 від 26.06.2008 р. боржником належним чином не виконані (ні добровільно, ні примусово). Суд зазначив, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. Також суд першої інстанції вказав на те, що на час розгляду даної заяви рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 28.08.2013 р. у справі № 663/13, на підставі якого було видано накази від 03.02.2014 р., компетентним судом скасовано не було.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими, виходячи з наступного.

За змістом ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки означає прийняття судового рішення про те, що кредитор отримує задоволення своїх грошових вимог із вартості переданого в іпотеку майна.

Матеріально-правовою передумовою звернення стягнення на заставне нерухоме майно є невиконання боржником основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою, а правовою підставою для переходу права на заставне нерухоме майно за змістом ст. 37 Закону України "Про іпотеку" є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, тощо, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

За змістом ст. ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. У цих нормах задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки ототожнюється із способом звернення стягнення, який, поряд з іншими, може застосовуватись, якщо інше не передбачено договором. Тому у разі встановлення такого способу звернення стягнення у договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 ЦК України має право вимагати застосування його судом. Сторони за законом можуть це питання врегулювати в позасудовому порядку, але вони не позбавлені цього права в судовому порядку, що відповідає положенням ст. ст. 55, 124 Конституції України. Прийняте за результатами розгляду судове рішення, поряд з передбаченим ст. 37 Закону України "Про іпотеку" договором про задоволення вимог іпотекодержателя та прирівняним до нього відповідним застереженням в іпотечному договорі, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, що кореспондується із ч. 5 ст. 11 ЦК України.

За змістом цієї статті у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з рішення суду.