ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2015 року Справа № 916/946/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Корсака В.А.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивачаМишко О.В. (дов. від 26.12.2014 р. №5507)відповідачаЧернишева А.О. (дов. від 20.03.2015 р. №22)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 р.у справі № 916/946/14 господарського суду Одеської областіза позовомДержавного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства „Адміністрація морських портів України"доДержавного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт"про стягнення 353 160, 08 грн. В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство „Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 353 160,08 грн. заборгованості за договором майнового сервітуту від 30.09.2013 р. №650-0/111-П-ІЛФ-13.
Позовні вимоги з посиланням на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 610 Цивільного Кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України, мотивовані тим, що відповідач порушив умови договору щодо оплати права обмеженого користування гідротехнічною спорудою, розташованою в акваторії порту, а саме причалом №18 довжиною 160 метрів (архівний номер паспорту 85311) в період з 21.08.2013 р. по 31.12.2013 р.
Рішенням господарського суду Одеської області від 07.07.2014 р. у даній справі, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 р., позов задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2014 р. рішення господарського суду Одеської області від 07.07.2014 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.09.2014 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Після нового розгляду справи, рішенням господарського суду Одеської області від 10.03.2015 р. (суддя Рога Н.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Разюк Г.П., суддів Колоколової С.І., Петрової М.С.), позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача 353 160,08 грн. боргу та витрати по сплаті судового збору в сумі 7 063,20 грн.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 30.04.2015 р. та рішення господарського суду Одеської області від 10.03.2015 р. скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Скаржник в своїй касаційній скарзі посилається на приписи ч. 4 ст. 182, ч. 4 ст. 334 та ч. 1 ст. 638 Цивільного Кодексу України, ч. 1 ст. 4 та ч. 6 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та ст. 111-12 Господарського Процесуального Кодексу України.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.07.2015 р. касаційну скаргу у справі №916/946/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.07.2015 р.
08.07.2015 р. розгляд даної справи відкладено на 22.07.2015 р. про, що сторін було повідомлено під розсписку.
У відзиві на касаційну скаргу позивач надає додаткові пояснення, які просить врахувати при вирішенні даного спору, а також, просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Державне підприємство „Іллічівський морський торговельний порт" звернулось з письмовими поясненнями до касаційної скарги, долучивши до них постанову Вищого господарського суду України від 16.06.2015 р. №916/2774/14.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 22.07.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до Закону України "Про морські порти України", розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 р. № 133-р "Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту", наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013р. № 163 "Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства "Адміністрація морських портів України" було проведено реорганізацію державних підприємств морського транспорту, шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них згідно розподільчих балансів, та утворено, внаслідок виділу, державне підприємство "Адміністрація морських портів України".
Пунктом 3 Наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013 р. №163 встановлено, що Адміністрація морських портів України є правонаступником державних підприємств морського транспорту, зазначених у п. 1 цього наказу, у частині майна, прав та обов'язків відповідно до розподільчих балансів.
Згідно п. 7 Наказу Міністерства інфраструктури від 19.03.2013 р. №163 після проведення державної реєстрації Адміністрації морських портів України головам Комісій передати, а голові Адміністрації морських портів України прийняти на баланс майно, права та обов'язки державних підприємств морського транспорту, що реорганізуються, згідно із затвердженими Міністерством розподільчими балансами та актами приймання-передачі.
Судами встановлено, що актом приймання-передачі від 13.06.2013 р. №482/19 до Адміністрації були передані основні засоби Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" згідно з розподільчим балансом станом на 13.06.2013 р., в т.ч. причали Іллічівського морського порту.
Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що об'єкт сервітуту знаходиться на обліку у Адміністрації, яка реалізовує відповідні повноваження особи, у якої знаходиться державне майно в господарському віданні і це право зареєстроване відповідно до вимог Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" з 10.04.14 р.
З огляду на матеріали справи, 30.09.2013 р. сторонами укладено договір майнового сервітуту №650-О/111-П-ІЛФ-13, за умовами якого Адміністрація портів на визначених договором умовах оплати, надає порту право обмеженого користування належними їй гідротехнічними спорудами (нерухомим майном) розташованими в акваторії Іллічівського морського порту, а саме: причал №18 довжиною 160 метрів (архівний номер паспорту), а той щомісячно, до 30 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку здійснює оплату.
Сума щомісячного платежу розраховується виходячи з кількості днів у звітному місяці (п. 2.3. договору).
Сервітуарій зобов'язаний в т.ч. своєчасно та на умовах цього договору вносити плату за сервітут за весь час фактичного користування причалом (п.3.2. договору).
За невиконання (неналежне) виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства (п.4.1. договору).
Пунктом 7.1. договору сторони узгодили, що цей договір набуває чинності з дня його укладення, але регулює взаємовідносини між сторонами починаючи з 21.08.2013 р. у відповідності до ст. 631 Цивільного Кодексу України. Договір діє до 31.12.2013 р., але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що договір майнового сервітуту від 30.09.2013 р. №650-О/111-П-ІЛФ-13 у подальшому недійсним не визнавався.
Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що позивач умови договору виконав у повному обсязі, про що за період вересень - грудень 2013 р. виставив відповідачу рахунки до оплати на загальну суму 353 160,08 грн.: №пр4450 від 30.09.2013 р. на суму 108 868,90 грн., №пр9359 від 31.10.2013 р. на суму 82 315,51 грн., №пр9380 від 30.11.2013 р. на суму 79 660,16 грн., №пр12855 від 31.12.2013 р. на суму 82 315,51 грн., які порт не оплатив.
Розмір плати за сервітут визначено відповідно до п.2.1 та відповідає зафіксованому сторонами в п.2.2 договору.
Сервисы для юристов