Постанова ВГСУ від 22.07.2015 року у справі №915/2030/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Справа № 915/2030/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Воліка І.М.,

Мележик Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2015 року у справі № 915/2030/14 Господарського суду Миколаївської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, до Комунального підприємства Первомайської міської ради "Тепло", Миколаївська область, про стягнення 121 499,97 грн.,

за участю представників:

позивача - Смакота Н.І. (дов. № 14-100 від 18.04.2014),

відповідача - не з'явився,

в с т а н о в и в:

У грудні 2014 року позивач ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пред'явив у господарському суді позов до відповідача КП Первомайської міської ради "Тепло" про стягнення 121 499,97 грн.

Вказував, що 28.09.2012 між ним (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 12/1026-ТЕ-22, згідно якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, який використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ на визначених договором умовах.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати проданого йому природного газу, позивач просив стягнути з відповідача 18 508,23 грн. інфляційних втрат, 41 564,74 грн. пені, 42 943,27 грн. 7% штрафу та 18 483,73 грн. 3% річних, а всього - 121 499,97 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24 лютого 2015 року (суддя - Семенчук Н.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23 квітня 2015 року (колегія суддів у складі: Ліпчанської Н.В. - головуючого, Лисенко В.А., Мацюри П.Ф.), у справі № 915/2030/14 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судові акти мотивовані посиланнями на ту обставину, що порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений на виконання умов договору купівлі-продажу № 12/1026-ТЕ-22 від 28.09.2012, був змінений на підставі постанов Кабінету Міністрів України № 30 від 29.01.2014 та № 517 від 11.06.2012 шляхом прийняття сторонами спільного протокольного рішення про організацію взаєморозрахунків № 3248 від 18.12.2012 на суму 217 839,00 грн. та підписання договорів про організацію взаєморозрахунків № 713/517з від 07.12.2012 на суму 145 219,08 грн., № 1250/517з від 18.12.2012 на суму 226 953,85 грн. та № 118/30 від 12.02.2014 на суму 838 900,00 грн.

У касаційній скарзі ПАТ "НАК "Нафтогаз України", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 525, 549 - 552, 625, 631 ЦК України, ст.ст. 42, 43, 83, 84 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти про відмову в задоволенні вимог про стягнення пені, інфляційних втрат, 3 % річних та 7% штрафу з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 28.09.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавцем) та Комунальним підприємством Первомайської міської ради "Тепло" (покупцем) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 12/1026-ТЕ-22, згідно якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, який використовувався виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, а покупець - прийняти та оплатити цей природний газ на визначених договором умовах (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено та наявними в матеріалах справи копіями двосторонньо підписаних актів приймання-передачі природного газу підтверджується, що на виконання умов вказаного договору позивач протягом жовтня-грудня 2012 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 1 544 268,18 грн.

Разом з тим, судами встановлено, що постановами Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005, № 517 від 11.06.2012 та № 30 від 29.01.2014 затверджено Порядок перерахування у 2012 - 2014 роках субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.

Цей Порядок визначає механізм перерахування у 2012 - 2014 роках субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, за рахунок надходжень, визначених відповідними законами про Державний бюджет України.