Постанова ВГСУ від 22.07.2015 року у справі №14/70-1184

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року Справа № 14/70-1184 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Софт"на постанову відЛьвівського апеляційного господарського суду 05.05.2015у справі№ 14/70-1184Господарського судуТернопільської областіза скаргою на дії та бездіяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Софт" Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Фольксбанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Стар Софт"простягнення заборгованостіта за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Стар Софт"до Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк"провнесення змін до кредитного договору

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача за первісним позовом повідомлений, але не з'явився;- відповідача за первісним позовом - ВДВС повідомлений, але не з'явився; повідомлений, але не з'явився;Згідно з розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Картере В.І. від 21.07.2015 № 02-05/496 розгляд справи № 14/70-1184 Господарського суду Тернопільської області здійснюється у складі колегії суддів: головуючий - Губенко Н.М., судді Барицька Т.Л., Іванова Л.Б.

ВСТАНОВИВ:

12.12.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Софт" звернулося до Господарського суду Тернопільської області зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області про визнання незаконними дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області Санжари О.М. з визначення вартості частини нежитлового приміщення літ. (А-1) заг. пл. 28,8 кв.м. та нежитлового приміщення заг. пл. 23,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Шашкевича, 3 на підставі висновку про вартість об'єкта від 03.11.2014, здійсненого фізичною особою-підприємцем Гуцієм Ю.М.; визнання незаконними дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області Санжари О.М. з визначення вартості літнього будинку № 1 та літнього будинку № 3, що знаходяться за адресою: Тернопільська обл., Бучацький р-н., с. Скоморохи, вул. Молодіжна на підставі висновку про вартість майна від 06.11.2014, здійсненого Приватним підприємством "Експертоцінка"; визнання незаконними дій Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області з направлення документів для призначення електронних торгів з реалізації нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Шашкевича, 3 на веб-сайті електронних торгів https//torgi.minjust.gov.ua/ ДП "Державний інформаційний центр" по лоту з реєстраційним номером 25124, публікація по якому здійснена 30.11.2014 (з урахуванням доповнень до скарни на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області - т. 3 а. с. 76).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.02.2015 у справі № 14/70-1184 (суддя Руденко О.В.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2015 (колегія суддів у складі: Михалюк О.В. - головуючий суддя, судді Мельник Б.Д., Плотніцький Б.Д.), визнано незаконними дії Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області в частині недотримання, встановлених п. 2 Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 № 656/5, строків при направленні документів для призначення електронних торгів з реалізації нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Шашкевича, 3 на веб-сайті електронних торгів https//torgi.minjust.gov.ua/ ДП "Державний інформаційний центр" по лоту з реєстраційним номером 25124, публікація по якому здійснена 30.11.2014; в іншій частині у задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стар Софт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2015 у справі № 14/70-1184.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

20.07.2015, через канцелярію Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стар Софт" надійшла телеграма з проханням відкласти розгляд справи у зв'язку із перебуванням його повноважного представника у відпустці.

Розглянувши заявлене клопотання, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для його задоволення, оскільки ст. ст. 69, 111-8 ГПК України обмежено строк розгляду касаційної скарги; в силу наданих ст. 1117 ГПК України повноважень, суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, збирати нові, тощо, а перевіряє судові рішення виключно на дотримання судами при їх прийнятті норм матеріального та процесуального права; при цьому, ухвалою Вищого господарського суду України від 10.07.2015 сторони повідомлялись, що нез'явлення їх повноважних представників у судове засідання касаційної інстанції не тягне перенесення справи на інші строки, не перешкоджає розгляду справи без їх участі; до того ж, юридична особа не обмежена в можливостях направити у судове засідання іншого представника з наданням йому відповідних повноважень.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті ст. 1212 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів (п. 9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14). У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем. Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Приписи вищенаведеної норми надають учаснику виконавчого провадження право на оскарження оцінки майна як процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Тобто, звіт про оцінку майна (висновок оцінювача) по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача з визначених питань.

За приписами ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Відповідно до п. 67 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003, рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про достовірність оцінки майна. Звіт класифікується за такими ознаками: звіт повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна; звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки; звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків; звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст. 34 ГПК України. Згідно із приписами вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, з чим погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Стар Софт", в порушення вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, не доведено: невідповідність експертної оцінки, визначеної у висновку про вартість майна від 06.11.2014, здійсненого Приватним підприємством "Експертоцінка", вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна; необ'єктивність рецензування висновку про вартість майна або порушення при його здійсненні; порушення органом державної виконавчої служби вимог чинного законодавства в процесі оцінки майна - літнього будинку № 1 та літнього будинку № 3, що знаходяться за адресою: Тернопільська обл., Бучацький р-н., с. Скоморохи, вул. Молодіжна, чи рецензування звіту про оцінку даного майна. При цьому, судами попередніх інстанцій правомірно не взято до уваги посилання скаржника на неправомірність визначення вартості літніх будинків №№ 1, 3 у зв'язку із переданням останніх для здійснення спільної діяльності між ТОВ "Стар Софт" та ТОВ "Бріар", згідно із договором № 1 від 01.04.2010, оскільки укладення ТОВ "Стар Софт" 01.04.2010 договору про спільну діяльність із ТОВ "Бріар" жодним чином не вплинуло на правовий статус нерухомого майна, яке на праві власності належало та у встановленому порядку було зареєстровано за ТОВ "Стар Софт".

Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні незаконними дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Тернопільській області Санжари О.М. з визначення вартості частини нежитлового приміщення літ. (А-1) заг. пл. 28,8 кв.м. та нежитлового приміщення заг. пл. 23,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Шашкевича, 3 на підставі висновку про вартість об'єкта від 03.11.2014, здійсненого фізичною особою-підприємцем Гуцієм Ю.М., з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, право власності на частину нежитлового приміщення заг. пл. 31,3 кв.м. та нежитлове приміщення заг. пл. 16,4 кв.м., що знаходяться за адресою м. Тернопіль, вул. Шашкевича, 3 ТОВ "Стар Софт" набуло на підставі укладених із ЗАТ "Архітектурно-будівельна науково-проектно-виробнича корпорація по комплексній організації та регенерації середовища "Терно-КОРС" договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень від 04.04.2006 та від 11.08.2006, відповідно.

Зазначені об'єкти нерухомості, згідно із витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12080119 від 06.10.2006 та реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належать юридичним особам №1103 від 12.05.2006, зареєстровані ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" за скаржником як власником нежитлових приміщень та належать товариству на праві приватної власності.