ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2014 року Справа № 922/5320/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Ходаківської І.П.суддівФролової Г.М. (доповідача), Яценко О.В. за участю представників:позивачаСолдатенко А.М., дов. від 24.03.14відповідачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуУправління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської радина постановуХарківського апеляційного господарського суду від 12.05.14у справі№922/5320/13 господарського суду Харківської областіза позовомАкціонерної компанії "Харківобленерго"доУправління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської радипростягнення коштів
ВСТАНОВИВ:
Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради про стягнення 41941,56 грн. не відшкодованих витрат від надання товарної продукції (електроенергії) громадянам пільгових категорій. Позивач посилався на те, що відповідачем в порушення вимог законодавства не проведено компенсацію витрат енергопостачальної компанії з надання пільг певним категоріям громадян. Позов обґрунтований Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 №10-рп/2008, Законами України "Про міліцію", "Про пожежну безпеку", "Про електроенергетику", Законами України про державний бюджет на 2009, 2010 та 2011 роки, Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.02, Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.96 №879 "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати".
Рішенням господарського суду Харківської області від 10.02.2014 (суддя Ємельянова О.О.) у справі 922/5320/13, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 (судді: Бондаренко В.П. - головуючий, Ільїн О.В., Россолов В.В.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" 41941,56 грн. не відшкодованих витрат від надання товарної продукції (електроенергії) громадянам пільгових категорій та 1720,50 грн. судового збору. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для стягнення спірної суми та визнали, що нарахування витрат від наданих пільг окремим категоріям громадян проводиться без обмеження середніми нормами споживання.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник наголошує на порушенні судами приписів статті 22 Закону України "Про міліцію", Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", положення Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.96 №879 "Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати", Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.02 №256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету". Управління вказує на те, що відшкодування організаціям - надавачам послуг витрат за надані пільги окремим категоріям громадян здійснюється в межах встановлених норм, інший механізм, який дозволив би здійснювати розрахунки за спожиті послуги з електропостачання з урахуванням пільгової знижки та без урахування норм споживання, на даний час, відсутній.
Відзив на касаційну скаргу не надано.
Заслухавши доповідь судді Фролової Г.М., пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм чинного законодавства та доводи касаційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Акціонерної компанії "Харківобленерго" про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради про стягнення 41941,56 грн. не відшкодованих витрат від надання товарної продукції (електроенергії) громадянам пільгових категорій за період з січня по грудень 2011 року.
На підставі Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України "Про міліцію", зокрема, частину четверту статті 22 Закону доповнено словами: "працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, встановлених законодавством". Також частину 6 статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" викладено у такій редакції: "особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за жилу площу, комунальні послуги, а також палива в межах норм, встановлених законодавством, за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом цієї особи за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України". Частину 1 статті 24 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу Україну" доповнено абзацом другим такого змісту: "Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ".
При цьому, згідно з розділом ІІІ Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", розділ ІІ "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" діє з 01.01.08 до 31.12.08.
Між тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65, розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу ІІ, пункту 3 розділу III Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67, розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67, розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу П "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Тобто, положення зазначених законів стосовно введення "середніх норм споживання" визнані неконституційними.
Відповідно до пункту 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.05.08 положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Згідно з пунктом 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.02, головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення. Пунктом 5 цього Порядку передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами -надавачами відповідних послуг. Відповідно до пункту 6 цього ж Порядку У разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.
Разом з цим, з метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України постановою від 29.01.03 №117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги. Пунктом 3 цього Положення передбачено, що Управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад, зокрема, організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної у пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивачем було подано відповідачу розрахунок витрат від наданих пільг працівникам міліції на пенсії, працівникам пожежної охорони на пенсії, які нараховані без обмеження середніми нормами споживання.
Господарськими судами установлено і те, що відповідач, отримавши розрахунок витрат позивача, здійснив власний перерахунок та прийняв до відшкодування лише витрати з урахуванням середніх норм споживання.
Відтак, як установлено судами та підтверджено актами звіряння, з січня по грудень 2011 року позивачу не відшкодовані витрати від надання товарної продукції (електроенергії) громадянам пільгових категорій у розмірі 41941,56 грн.
За приписами статті 17 Закону України "Про електроенергетику" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) збитки енергопостачальників від надання пільг з оплати за спожиту електричну енергію окремим категоріям побутових споживачів відшкодовуються за рахунок джерел, визначених законодавчими актами, які передбачають відповідні пільги.
З огляду на зазначене та враховуючи встановлений господарськими судами факт невиконання відповідачем вимог чинного законодавства щодо компенсації витрат позивача з надання пільг певним категоріям громадян, колегія суддів погоджується з висновком судів про наявність підстав для стягнення з відповідача спірних коштів.
Доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вказаних висновків не спростовують.
З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято рішення та постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.
Розглянувши наведені у касаційній скарзі доводи про те, що резолютивна частина постанови апеляційної інстанції містить невірну дату судового рішення, а також у тексті постанови невірно зазначено особу - відповідача, судова колегія відзначає, що зі змісту постанови вбачається здійснення апеляційним судом перегляду судового рішення господарського суду Харківської області від 10.02.2014 у справі 922/5320/13 за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Ленінського району Харківської міської ради; допущені апеляційним судом технічні описки підлягають виправленню в порядку, визначеному статтею 89 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Сервисы для юристов