ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2014 року Справа № 910/242/14 Вищий господарський суд України у складі: суддя Харченко В.М. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Васищак І.М.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маша и Медведь", м.Москва, Російська Федерація
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014
зі справи № 910/242/14
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маша и Медведь", м.Москва, Російська Федерація
до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська іноваційно-фінансова компанія", м.Київ (далі - Товариство)
про стягнення 85260,00 грн. компенсації за порушення авторського права.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача - Сушко В.С.;
відповідача - Буділовський М.М.
ВСТАНОВИВ:
У січні 2014 року позивач звернувся з позовом, згідно з яким просив стягнути 85260,00 грн. компенсації за порушення авторського права.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.03.2014 у справі № 910/242/14 (суддя Підченко Ю.О.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача компенсацію за порушення авторського права у розмірі 85260,00грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2014 (колегія суддів у складі: суддя Копитова О.С. - головуючий, судді Разіна Т.І. і Сотніков С.В.) рішення місцевого господарського суду від 19.03.2014 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача компенсацію за порушення авторського права у розмірі 12180,00грн.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України позивач просить скасувати постанову апеляційного суду від 20.05.2014, а рішення суду першої інстанції від 19.03.2014 залишити в силі. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.
Апеляційним судом встановлено, що:
- позивач є юридичною особою за законодавством Російської Федерації, місцем знаходження якої є м.Москва;
- 08.06.2010 позивачем (ліцензіат) та громадянином ОСОБА_5 (ліцензіар) був укладений ліцензійний договір № ЛД-1/2010, згідно з умовами якого ліцензіар передав ліцензіату виключні права на використання персонажів аудіовізуального твору-анімаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1";
- у період з 11.11.2013 по 04.12.2013 в ТРЦ "Метрополіс", який знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Маршала Малиновського, 12 та належить Товариству, була оприлюднена реклама дитячої кімнати, що знаходиться в цьому ж торговельному центрі. У складі вказаної реклами без дозволу правовласника був використаний об'єкт авторського права "ІНФОРМАЦІЯ_1", а саме зображення персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_2" з аудіовізуального твору -анімаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1";
- 11.11.2013 позивач направив Товариству повідомлення № 11/11-13, в якому зазначив, що відповідач здійснює порушення його прав та вимагав припинити незаконні дії і компенсувати понесені незаконною діяльністю відповідача збитки;
- 04.12.2013 листом № 284/01 Товариство підтвердило, що дійсно на будівлі ТРЦ "Метрополіс" воно розмістило означену рекламу дитячої кімнати, але відповідачу не було відомо про те, що даний малюнок є об'єктом авторського права позивача. При цьому Товариство зазначило, що малюнок був виготовлений дизайнером відповідача і встановити джерела з яких його було взято є неможливим, у зв'язку зі звільненням цього співробітника.
Сукупності встановлених по справі обставин апеляційний суд дав належну оцінку і, з урахуванням вимог ст.ст. 432, 440, 443 ЦК України, Закону України "Про авторське право і суміжні права", дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.
При цьому апеляційний суд правильно виходив з того, що факт використання відповідачем персонажу "ІНФОРМАЦІЯ_2" з аудіовізуального твору-анімаційного серіалу "ІНФОРМАЦІЯ_1" у рекламі дитячої кімнати в ТРЦ "Метрополіс", виключні права на який належать позивачу, без отримання відповідного дозволу на його використання та без виплати авторської винагороди підтверджений наданими у справі доказами та є порушенням авторського права позивача, яке підлягає судовому захисту.
Вирішуючи питання про розмір компенсації, на отриманні якої наполягав позивач, апеляційний суд правильно врахував вимоги ст.3 ЦК України щодо справедливості, добросовісності та розумності як однієї із загальних засад цивільного законодавства, а також прийняв до уваги фактичні обставини справи.
Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи висновків апеляційного суду не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.
Сервисы для юристов