ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2014 року Справа № 905/1064/14 Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Полянського А.Г.,розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Донецька залізниця" на постановувід 04.06.2014Донецького апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Донецької області №905/1064/14за позовомДержавного підприємства "Донецька залізниця"до Публічного акціонерного товариства "Металургійний завод "Азовсталь"простягнення 956,76грн.,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.04.2014 у справі № 905/1064/14 (суддя Макарова Ю.В.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.06.2014 (колегія суддів у складі головуючого судді Татенко В.М., суддів Зубченко І.В., Радіонова О.О.), відмовлено у задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Донецька залізниця" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Металургійний завод "Азовсталь" (далі - відповідач) про стягнення 956,76 грн.
Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України; ч. ч. 2-4 ст. 119 Статуту залізниць України; п. п. 3, 4, 13 Правил користування вагонами і контейнерами; пар. 2 ст. 21 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМГС); ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, скаржник зазначає про помилковість висновків господарських судів попередніх інстанцій про відмову у стягненні плати за користування вагонами з причин відсутності відомості плати за користування вагонами, оскільки всі необхідні документи оформлені залізницею у відповідності до встановлених законодавством вимог. Також скаржник зазначає, що виконання маневрових робіт залізницею є частиною операцій, необхідних для здійснення митного оформлення товарів, і повинно проводитись за рахунок власника товарів. Крім того, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованих висновків щодо відсутності вимоги з боку відповідача на виконання залізницею маневрових робіт з огляду на погодження ним здійснення радіологічного контролю вантажу у пункті пропуску, а отже, на виконання всіх необхідних для цього дій, в тому числі маневрових робіт.
Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 16.07.2014 за №03-05/1034, у зв'язку з відпусткою судді Глос О.І., розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється колегію суддів у складі: головуючий суддя Грейц К.В. (доповідач), судді Бакуліна С.В., Полянський А.Г.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались, про дату, час і місце судового засідання були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 16.07.2014.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 11.05.2013 Публічне акціонерне товариство "Металургійний завод "Азовсталь" відвантажило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Погран Услуги" (Російська Федерація) за залізничними накладними №51663698, №51663805 у напіввагонах №59386714, №523485550 вантаж - швелери без подальшої обробки з заліза або нелегірованої сталі. Станція відправлення - Сартана Донецької залізниці, станція призначення - Валуйки Південно-Східної залізниці. Вищезазначені вагони належать іноземним суб'єктам господарювання.
Господарськими судами також встановлено, що відповідно до актів загальної форми №5373 від 12.05.2013 та №А609 від 12.05.2013 вищезазначені вагони були затримані на прикордонній станції Куп'янськ-Сортувальний з 18 год. 30 хв. до 22 год.10 хв.12.05.2013 з метою проведення радіологічного контролю вантажу.
За час затримки вагонів №59386714, №523485550 залізницею нараховані відповідачеві додаткові плати та збори в сумі 956грн. 76коп. (з ПДВ), в т.ч.: збір за телеграфне повідомлення - 79,08 грн., плата за користування вагонами - 4,80 грн., плата за маневрову роботу - 872,88 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено належними доказами наявності у відповідача обов'язку вносити додаткову плату, нараховану залізницею.
Колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог законними і обґрунтованими, враховуючи таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За пар. 7 ст. 21 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМГС) від 01.11.1951 якщо під час перевезення чи видачі вантажу з вини вантажовідправника або вантажоодержувача виникнуть перешкоди до його перевезення або видачі, то залізниці сплачуються всі витрати, що понесені нею за затримку перевезення або видачі. Якщо такі перешкоди виникнуть на дорозі відправлення чи на дорозі призначення, то платежі по таким витратам розраховуються відповідно до внутрішніх правил та тарифів, що застосовуються залізницями для таких перевезень. Всі платежі по вищезазначеним витратам вписуються до накладної та стягуються з відправника, одержувача або платника (експедиторської організації, фрахтового агента тощо) в залежності від того, хто з них здійснює оплату провізних платежів.
Частинами 1, 8 ст. 319 Митного кодексу України передбачено, що товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю, можуть підлягати державному санітарно-епідеміологічному, ветеринарно-санітарному, фітосанітарному, екологічному та радіологічному контролю. Митний контроль та митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершуються тільки після проведення встановлених законами України для кожного товару видів контролю, зазначених у частині першій цієї статті. При вивезенні товарів за межі митної території України радіологічний контроль може здійснюватися в органах доходів і зборів відправлення при завершенні митного оформлення або у пунктах пропуску через державний кордон України при завершенні митного контролю товарів.
Посилаючись на ту обставину, що наданий для перевезення вантаж підлягає обов'язковому радіологічному контролю, який відповідачем як вантажовідправником не проведений, що змусило вчинення дій по його проведенню на прикордонній станції для завершення митного оформлення і, відповідно, затримку вагонів, маневрову роботу локомотива по їх перестановці для цієї мети і надсилання телеграфного повідомлення, залізниця вимагає стягнення з відповідача додаткових плат (поза сумою провізної плати).
При цьому, залізниця обґрунтовує свої вимоги нормою ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України, відповідно до якої операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб, а також статтею 119 Статуту залізниць України, за приписами якої за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата; порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами; зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника під'їзної колії, порту, підприємства; за час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50% плати; зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.
Крім того, додаткове нарахування збору за маневрову роботу локомотива, пов'язану з переставлянням вагонів для проведення радіологічного контролю, залізниця обґрунтовує п. 1.8 Тарифного керівництва №1, а витрати на телеграфне повідомлення вантажовідправника - пар. 2 ст. 21 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМГС) від 01.11.1951.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, залізниця не довела за допомогою належних і допустимих доказів ні підстав нарахування відповідачеві додаткових плат і зборів, які відповідно до пунктів 3, 4, 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 за N 113, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за N 165/3458, пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів (ст. 62 Статуту), мають засвідчуватись відомостями, пам'ятками відповідних форм та/або актами, накопичувальними картками, які підписуються працівниками станції і вантажовласника, втім, такі документи відсутні, ані підстав виникнення у відповідача зобов'язання з оплати цих сум, адже, залізницею не доводились обставини обов'язкової затримки вагонів, маневрової роботи з їх переставлення з вини відповідача та/або наявності його вимоги (погодження) на проведення таких дій, а також понесення залізницею витрат в розмірі заявлених до стягнення сум.
Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо необґрунтованості вимог позивача щодо стягнення плати за затримку вагонів, маневрову роботу локомотивом залізниці, а також телеграфного збору, оскільки, як встановлено господарськими судами, позивачем не надано доказів надсилання телеграфного повідомлення про затримку вагонів на адресу відповідача.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, а зводяться до намагання надати їм перевагу та переоцінити встановлені судами обставини, що за приписами ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових актів та задоволення вимог касаційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Сервисы для юристов