ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2015 року Справа № 916/5146/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Карабаня В.Я.,
суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),
Ковтонюк Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "АКВАСПЕЦСТРОЙ"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 р. (Величко Т.А., Бєляновський В.В., Поліщук Л.В.)у справі№916/5146/14 господарського суду Одеської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АКВАСПЕЦСТРОЙ"доКомунального підприємства "Водопостачання та каналізація"провитребування майна та стягнення 396 728 грн. 31 коп.за участю представників: від позивача Кінаш Олена Андріївна, довіреність №01-03/01 від 20.01.2015 р.від відповідача Медвідь Ірина Петрівна, довіреність №02-06-566 від 18.06.2015 р.
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВАСПЕЦСТРОЙ" (далі - ТОВ "АКВАСПЕЦСТРОЙ") звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства "Водопостачання та каналізація" (далі - КП "Водопостачання та каналізація") про витребування майна та стягнення 396 728 грн. 31 коп.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення умов договору оренди №12/07-01 від 12.07.2014 р. відповідачем не було своєчасно повернуто передане йому майно, у зв'язку з чим, на думку позивача, останній повинен повернути дане майно, а також сплатити неустойку за відповідний період прострочення у визначеному розмірі.
Разом з цим, відповідач у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення 396 728 грн. 31 коп., зважаючи на те, що, з урахуванням приписів ст.ст. 549, 625 Цивільного кодексу України та ст. 231 Господарського кодексу України, пенею може забезпечуватися виключно грошове зобов'язання, в той час як відповідач не мав перед позивачем грошових зобов'язань, оскільки укладений між сторонами договір №12/07-01 від 12.07.2014 р. за своєю правовою природою є договором позички, тобто безоплатним договором.
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.02.2015 р. у справі №916/5146/14 позовні вимоги задоволено повністю. Витребувано з незаконного володіння КП "Водопостачання та каналізація" колектор арт. 10357А з поліетиленових труб діаметром 200 мм, довжиною 480 пл. в комплекті з втулкою ПЭ - 100 діаметром 200 мм в кількості 2 шт. та фланець сталевий діаметром 200 мм. в кількості 2 шт. Стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку за період з 13.10.2014 р. по 02.02.2015 р. у розмірі 396 728 грн. 31 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Так, місцевий господарський суд визнав доведеним факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №12/07-01 від 12.07.2014 р. та прийшов до висновку про те, що погоджена сторонами в п. 3.5 вказаного договору (в редакції додаткової угоди №1 від 01.09.2014 р.) неустойка є пенею, якою забезпечено виконання негрошового зобов'язання, а, отже, сторони, згідно з нормами ч. 4 ст. 231 Господарського кодекс України, мали право самостійно визначити в договорі її розмір та порядок нарахування.
Переглядаючи вищевказане судове рішення в апеляційному порядку, Одеський апеляційній господарський суд погодився з господарським судом Одеської області в тому, що позивачем доведено факт не повернення відповідачем переданого йому за договором майна. Проте, апеляційний господарський суд прийшов до протилежних висновків щодо правової природи обраного сторонами та закріпленого в п. 3.5 договору №12/07-01 від 12.07.2014 р. виду забезпечення виконання зобов'язань.
Господарський суд апеляційної інстанції, зокрема, визначив, що у випадку несвоєчасного повернення майна сторони договору погодили сплату відповідачем штрафу, а не пені, тому така штрафна санкція, відповідно до норм чинного законодавства, має застосовуватись як разове нарахування і не може розраховуватись за кожен день прострочення.
З огляду на це, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 р. рішення господарського суду Одеської області від 09.02.2015 р. змінено та викладено в такій редакції:
"Позовні вимоги задовольнити частково. Витребувати з незаконного володіння КП "Водопостачання та каналізація" колектор арт. 10357А з поліетиленових труб діаметром 200 мм., довжиною 480 пм. в комплекті з втулкою ПЭ - 100 діаметром 200 мм. в кількості 2 шт. і фланець сталевий діаметром 200 мм. в кількості 2 шт. Стягувачем за наказом є ТОВ "АКВАСПЕЦСТРОЙ". Стягнути з КП "Водопостачання та каналізація" на користь ТОВ "Акваспецстрой" штраф у розмірі 3 510 грн. 87 коп., судовий збір в розмірі 4 167 грн. 58 коп. В решті вимог відмовити."
Не погодившись з постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "АКВАСПЕЦСТРОЙ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 р., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та невірне застосування апеляційним господарським судом норм чинного законодавства. При цьому, скаржник вважає законним та обґрунтованим рішення господарського суду Одеської області від 09.02.2015 р., у зв'язку з чим просить залишити його в силі.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.06.2015 р. касаційну скаргу ТОВ "АКВАСПЕЦСТРОЙ" прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 22.06.2015 р.
В судове засідання 22.06.2015 р. з'явились представники позивача та відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 р. та залишити в силі рішення господарського суду Одеської області від 09.02.2015 р.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувану постанову господарського суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 12.07.2014 р. між ТОВ "АКВАСПЕЦСТРОЙ" (орендодавець) та КП "Водопостачання та каналізація" (орендар) було укладено договір оренди №12/07-01, за умовами якого орендодавець передав орендарю в оренду без орендної плати колектор арт. 10357А з поліетиленових труб діаметром 200 мм., довжиною 480 пм. в комплекті з втулкою ПЭ - 100 діаметром 200 мм. в кількості 2 шт. і фланець сталевий діаметром 200 мм. в кількості 2 шт. для перекачки стоків на станцію БХО АТ "ОПЗ".
Згідно з п. 1.2 вказаного договору, споживча вартість колектора в комплекті становить 117 029 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ.
Колектор передається в оренду за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору. У вказаному акті фіксується технічний стан труб колектора на момент його передачі орендарю, а також наявність або відсутність будь-яких ушкоджень, несправностей (стан вузлів в тому числі). Акт прийому передачі підписується представниками сторін договору. Вказане встановлено в п. 1.3 договору №12/07-01 від 12.07.2014 р.
Пунктом 1.5 даного договору передбачено, що повернення колектора також оформлюється актом приймання-передачі, який підписується сторонами договору.
Відповідно до п. 4.3 договору при розірванні останнього орендар зобов'язується повернути орендоване майно протягом наступної після закінчення робіт доби в належному стані, про що складається акт приймання передачі майна, підписаний обома сторонами, який є невід'ємною частиною договору. В разі необхідності проведення ремонтних відновних робіт, оплати компенсацій, погашення матеріальної шкоди, штрафних санкцій і т.і. - сторони підписують відповідну угоду про терміни виплат і розмір компенсацій, матеріальної шкоди в тому числі. За кожний день прострочення повернення майна орендатор сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від його вартості.
Сервисы для юристов