ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2015 року Справа № Б13/041-11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант", м. Київна ухвалувід 24.11.2014 господарського суду Київської області та постановувід 24.02.2015 Київського апеляційного господарського суду у справі№ Б13/041-11 господарського суду Київської областіпро банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Тиара", м. Бориспіль Київської областікеруючий санацією Анікєєв Я.О., м. Київголова комітету кредиторів публічне акціонерне товариство "Інтеграл-Банк", м. Київу судовому засіданні взяли участь представники:
керуючий санацією скаржникаАнікєєв Я.О.; Савицький А.Д., довір.
ВСТАНОВИВ:
У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа № Б13/041-11 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Тиара" (далі - ТОВ "Тиара", боржник)
Ухвалою господарського суду Київської області від 20.02.2012 введено процедуру санації боржника, призначено керуючого санацією та інше.
Ухвалою господарського суду Київської області від 18.11.2013 затверджено план санації боржника, продовжено строк санації та повноваження керуючого санацією на шість місяців та інше.
У листопаді 2014 року керуючий санацією боржника звернувся до суду із клопотанням про продовження строку процедури санації на шість місяців у зв'язку з необхідністю проведення додаткових заходів для завершення процедури санації.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.11.2014 (суддя Наріжний С.Ю.) продовжено строк процедури санації та повноважень керуючого санацією на шість місяців. Суд виходив з того, що рішення про продовження санації прийнято комітетом кредиторів і таке продовження необхідно для виконання плану санації.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 (судді: Верховець А.А. - головуючий, Остапенко О.М., Шипко В.В.) зазначену ухвалу залишено без змін. Суд, зокрема, керувався приписами ч. 5 ст. 21 та ч. 6 ст. 18 Закону про банкрутство, вказавши на наявність реальної можливості відновлення платоспроможності боржника у випадку продовження строку санації.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" (далі-ТОВ "ФК "Житлоінвест-Гарант", скаржник) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати.
Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм процесуального права, зокрема, ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство). Скаржник зазначає, що судами було безпідставно продовжено строк санації понад встановлений законодавством граничний строк.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, введена ухвалою від 20.02.2012 процедура санації боржника неодноразово продовжувалась судом першої інстанції і загалом на момент винесення оскаржуваної ухвали тривала 33 місяці.
Частиною 1 статті 17 Закону про банкрутство встановлено, що санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців, а за клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або скорочено.
Таким чином, Законом про банкрутство передбачено граничний строк для здійснення санації в процедурі банкрутства, який не може перевищувати 18 місяців і можливість продовження судом цього строку чинним законодавством не передбачена.
Продовження процедури санації понад строк, визначений ст. 17 Закону про банкрутство, можливе лише у разі здійснення процедури банкрутства містоутворюючих підприємств (ст. 42 Закону про банкрутство), особливо небезпечних підприємств (ст. 43 Закону про банкрутство), а також сільськогосподарських підприємств (ст. 44 Закону про банкрутство).
Враховуючи, що боржник у даній справі не відноситься до зазначених категорій підприємств, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням приписів ст. 17 Закону про банкрутство.
При цьому безпідставними є посилання суду апеляційної інстанції на норми ч. 5 ст. 21 та ч. 6 ст. 18 Закону про банкрутство стосовно повноважень комітету кредиторів на прийняття рішення про продовження санації та можливість продовження такої процедури з метою виконання плану санації, оскільки як реалізація відповідних повноважень комітету кредиторів, так і дії суду щодо продовження санації у будь-якому можуть мати місце виключно у межах строку, імперативно встановленого ч. 1 ст. 17 Закону про банкрутство.
За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції підлягають скасуванню. У зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне застосувати повноваження, надані п. 2 ст. 1119 ГПК України, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні клопотання керуючого санацією про продовження строку санації.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 , 11113 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Житлоінвест-Гарант" задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Київської області від 24.11.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 у справі № Б13/041-11 скасувати.
3. Прийняти нове рішення (ухвалу), яким в задоволенні клопотання керуючого санацією товариства з обмеженою відповідальністю "Тиара" про продовження процедури санації боржника на шість місяців відмовити.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
Сервисы для юристов