Постанова ВГСУ від 22.04.2015 року у справі №926/1287/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року Справа № 926/1287/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у справі Господарського суду№ 926/1287/13 Чернівецької областіза позовомВ.о. прокурора Вижницького району Чернівецької області в інтересах держави в особі Черешенської сільської ради Вижницького району Чернівецької областідо за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Державної інспекції сільського господарства у Чернівецькій областіпрозвільнення самовільної зайнятої земельної ділянки площею 0,19 га та відшкодування шкоди у розмірі 9 928,35 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Збарих С.М., посв. від 05.09.2014 № 028728; позивача: не з'явились;відповідача: Клим Н.І., дов. від 20.04.2015 № 12; третьої особи: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року в.о. прокурора Вижницького району Чернівецької області в інтересах держави в особі Черешенської сільської ради Вижницького району Чернівецької області (далі - Рада) звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 24.12.2013 № 97/22-13 (т.1 а.с. 34-45), просив винести рішення про зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Підприємець):

- звільнити земельну ділянку площею 0,19 га шляхом знесення за власний рахунок будівництва капітальної будівлі (незавершене будівництво) по вул. Степовій в с. Черешенька;

- відшкодувати завдану шкоду у розмірі 9 928,35 грн. до бюджету Черешенської сільської ради - р/р 33112331700023, код - 24062100, МФО 856135; УДК у Вижницькому районі ВКПО - 37984590.

Позовні вимоги прокурор, посилаючись на норми Конституції, Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Земельного кодексу України (далі - ЗК України) обґрунтовував тим, що за результатами проведення перевірок дотримання норм земельного законодавства було неодноразово встановлено факт самовільного заняття Підприємцем спірної земельної ділянки. Підприємець користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, у зв'язку із чим вона має бути повернена Раді із відшкодуванням заподіяної внаслідок її самовільного зайняття шкоди.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 12.02.2014 (суддя Марущак І.В.) позов задоволено частково, зобов'язано Підприємця звільнити земельну ділянку площею 0,19 га за адресою: вул. Степова, с. Черешенька, Вижницький район, Чернівецька область, шляхом знесення за власний рахунок будівництва капітальної будівлі (незавершене будівництво). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 (колегія суддів: Скрипчук О.С., Дубник О.П., Якімець Г.Г.) рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.02.2014 залишено без змін.

В частині задоволення позовних вимог судові рішення прийнято з мотивів, викладених прокурором у позовній заяві. В частині відмови у зобов'язанні Підприємця відшкодувати шкоду рішення та постанова мотивовані неналежністю обраного прокурором способу захисту порушеного права, який не призведе до реального виконання судового рішення.

Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 і рішення Господарського суду Чернівецької області від 12.02.2014 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємець обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. 376 ЦК України, ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та положення постанов пленумів Вищого господарського суду України і Вищого спеціалізованого суду України.

Рада скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та надіслала на адресу Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Підприємця, у якому зазначила, що покладається на прийняття судом законного та обґрунтованого рішення у справі.

Інші особи, які беруть участь у справі не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Підприємця до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємця не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- 01.08.2012 Державною інспекцією сільського господарства у Чернівецькій області (далі - Інспекція) проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, якою встановлено факт самовільного заняття та використання Підприємцем без правовстановлюючих документів земельної ділянки площею 0,19 га (землі житлової та громадської забудови) за адресою: вул. Степова, с. Черешенька, Вижницький район, Чернівецька область. Самовільне зайняття здійснено шляхом будівництва капітальної будівлі (незавершене будівництво) та складування будівельних матеріалів. За результатами виявлених порушень було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01.08.2012, протокол про адміністративне правопорушення від 01.08.2012 № 00156, припис на усунення виявлених порушень від 01.08.2012 № 00231 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 01.08.2012 № 105;

- 24.09.2012 Інспекцією проведено повторну перевірку, за результатами якої було встановлено, що Підприємцем не виконано припису Інспекції від 01.08.2012 № 000231 та не усунуто виявлених порушень земельного законодавства, про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 24.09.2012, протокол про адміністративне правопорушення № 00244 від 24.09.2012, повторний припис про усунення виявлених порушень № 00336 від 24.09.2012 та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 379 від 24.09.2012;

- результати перевірки та складені Інспекцією документи Підприємцем в установленому законом порядку не оскаржувались, накладені адміністративні стягнення (штрафи) оплачено згідно квитанцій від 09.06.2012 № 135 та від 04.10.2012 № 332;

- відповідно до довідок Відділу Держземагентства у Вижницькому районі Чернівецької області від 23.01.2014 № 18 (т. 1 а.с. 52) та від 05.02.2014 № 27/02/4-14 (т. 1 а.с. 118) спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту, відноситься до земель комунальної власності згідно п. 2 ст. 83 ЗК України та є землею запасу сільської ради. Правопосвідчувальні документи на цю земельну ділянку за Підприємцем не обліковуються.

Відповідно до частини першої статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Пунктом 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.