ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2015 року Справа № 922/4605/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Гончарука П.А. (головуючого, доповідача),
Кондратової І.Д.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного вищого навчального закладу Харківського гуманітарного університету "Народна українська академія" на рішення господарського суду Харківської області від 3 грудня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2015 року у справі №922/4605/14 за позовом приватного вищого навчального закладу Харківського гуманітарного університету "Народна українська академія" до товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
Встановив:
У жовтні 2014 року приватний вищий навчальний заклад Харківського гуманітарного університету "Народна українська академія" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський проектний інститут" про витребування скульптурної композиції "Вогонь знань" з чужого незаконного володіння.
Рішенням господарського суду Харківської області від 3 грудня 2014 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11 лютого 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
У запереченнях на касаційну скаргу відповідач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 507 від 28 березня 2001 року позивачу надано дозвіл на проектування та спорудження скульптурної композиції "Вогонь знань" на території відповідача по вул.Лермонтовській, 27.
Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 26 лютого 2002 року, затвердженим рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради № 350 від 13 березня 2002 року, скульптурну композицію "Вогонь знань" по вул. Лермонтовській, 27 прийнято в експлуатацію.
Посилаючись на неправомірні дії відповідача, який перешкоджає йому користуватись та розпоряджатись власним майном, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна з чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.
Розглядаючи заявлені вимоги по суті, господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, залишаючи судове рішення у справі без змін, пославшись на вимоги ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 319, 328, 386, 387 Цивільного кодексу України, п.п. 3.1, 3.9-3.11 Державних будівельних норм, п.п. 1.1, 2.1, 2.4, 2.8, 2.13 Положення про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не включених до державного замовлення, в Харківській області, Типових правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач не довів належними доказами виникнення у нього права власності на спірне майно
Проте, з таким висновком попередніх судових інстанцій погодитись не можна з таких підстав.
Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
В силу ч.ч. 1, 2 ст. 321 вказаного Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Звертаючись з такою вимогою, позивач повинен підтвердити його право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.
Разом з тим, для вирішення питання щодо допустимості доказів права власності на вказану скульптурну композицію господарські суди, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, не встановили правової природи спірного майна, а саме не визначили, до яких речей воно належить: рухомих чи нерухомих, не врахували вимог ст. 331 Цивільного кодексу України щодо набуття права власності на новостворене майно, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків щодо необхідності його державної реєстрації, не вказавши, які конкретно норми матеріального права передбачають таку реєстрацію.
Між тим, встановлення даних обставин має істотне значення для правильного вирішення спору та впливає на правильність застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а тому, вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Сервисы для юристов