Постанова ВГСУ від 22.04.2015 року у справі №920/1749/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2015 року Справа № 920/1749/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015р. у справі господарського суду№920/1749/14 Сумської області за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доСумського національного аграрного університету про за участю представників сторін: позивача - відповідача - стягнення 65 111,55грн. Прокофьєва Л.В. дов. № 14-4 від 13.01.2015 не з'явився В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2014 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Сумського національного аграрного університету про стягнення з відповідача на користь позивача 0,02грн. основного боргу, інфляційних втрат у розмірі 8917,76грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 11105,84грн., пені у розмірі 23161,28грн., 7% штрафу з простроченої суми у розмірі 21926,65грн., а всього 65111,55грн., за прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по виконанню умов договору купівлі-продажу природного газу №12/87-ТЕ-29 від 28.09.2012р.

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.11.2014 (суддя Лиховид Б.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 (судді Пуль О.А., Білоусова Я.О., Шевель О.В.) позовні вимоги задоволено (з урахуванням зменшення судом розміру пені на 11580,64грн.), стягнуто з відповідача 0,02грн. основного боргу, 11580,64грн. пені, 21926,65грн. штрафу, 11105,84грн. 3% річних, 8917,76грн. інфляційних втрат.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині зменшення судами розміру пені на 11580,64грн., ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині зменшення судами розміру пені на 11580,64грн. та прийняти в скасованій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі . В решті оскаржувані рішення і постанову залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу Сумський Національний аграрний університет проти касаційної скарги заперечує, вважає судові рішення в частині зменшення розміру пені справедливими та обґрунтованими, просить залишити судові рішення судів попередніх інстанцій в силі, а касаційну скаргу відхилити.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 28.09.2012 був укладений договір №12/87-ТЕ-29 купівлі-продажу природного газу у 2012 році, який підписаний повноважними представниками сторін, скріплений печатками сторін та визнаний судами таким, що відповідає вимогам, передбаченим ст.ст.628, 639 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2012 році природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах даного договору.

Згідно із п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Вирішуючи справу по суті, суди виходили з того, що відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" свої зобов'язання відповідно до договору №12/87-ТЕ-29 від 28.09.2012 виконало. Факт поставки природного газу відповідачу у 2012 році підтверджується, зокрема, Актами приймання-передачі природного газу від 30.09.2012р., від 31.10.2012р., від 30.11.2012р., від 31.12.2012р., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками сторін та відповідачем не оспорювався.

Відповідач Сумський національний аграрний університет свої зобов'язання за договором №12/87-ТЕ-29 від 28.09.2012р. виконував неналежним чином, а саме оплату за отриманий природний газ здійснював з простроченням, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача на свою користь залишку основного боргу у розмірі 0,02грн.станом на 01.04.2014, а також пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнає позовні вимоги частково в частині суми основного боргу, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат та зазначав, що ним було вчинено всі належні від нього дії щодо отримання субвенції з бюджету та забезпечення розрахунку з позивачем за отриманий природний газ.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди виходили з того, що відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно із ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов'язань міститься в ст.526 Цивільного кодексу України, а відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судами встановлено, що відповідач порушував вимоги вказаних норм та умови укладеного між сторонами договору, а саме допускав прострочення виконання грошового зобов'язання. За таких обставин, суди дійшли до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу, пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так, за несвоєчасну оплату отриманого відповідачем природного газу, позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача пені у розмірі 23 161,28грн. та штрафу у розмірі 21926,65грн.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату одержаного природного газу у вигляді стягнення пені та 7% штрафу передбачена п.7.2 договору №12/87-ТЕ-29 від 28.09.2012р., згідно якого у разі невиконання відповідачем умов п.6.1 цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення платежу понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу.