ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2014 року Справа № 911/4465/13
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівАлєєвої І.В., Кролевець О.А.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді Мартюк А.І., Новіков М.М.)та на ухвалуГосподарського суду Київської області від 16.12.2013 р. (суддя Наріжний С.Ю.)у справі№ 911/4465/13 Господарського суду Київської області за позовомОСОБА_4до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант", 2. ОСОБА_5провизнання недійсним рішення товариства, визнання права власності та розірвання договору,за участю представників:позивачаОСОБА_6,відповідача-1Чумак Ю.Я.,відповідача-2не з'явились,В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.12.2013 р. у справі №911/4465/13, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 р., за заявою позивача вжито заходів забезпечення позову, а саме: заборонено Державному реєстратору реєстраційної служби Згурівського районного управління юстиції Київської області вчиняти дії, що спрямовані на внесення будь-яких змін до реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант".
Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, відповідач-1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, а у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційним господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права, зокрема, ст.ст. 33, 43, 66 ГПК України.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача-2 не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідача-2.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача-1, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант" та ОСОБА_5, в якому просив:
- визнати недійсним рішення загальних зборів відповідача-1, оформлене протоколом від 23.12.2010 р., про виключення позивача зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант" та всі наступні прийняті органами управління цього товариства рішення, що стосуються його діяльності;
- визнати право власності позивача на частку в статутному капіталі відповідача-1 у розмірі 50% статутного капіталу товариства вартістю 6.000,00 грн.;
- розірвати договір відступлення шляхом купівлі-продажу частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю „Гарант" від 23.12.2010 р., укладений між позивачем та відповідачем-2.
До позову було додано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій ОСОБА_4 просив суд заборонити Державному реєстратору реєстраційної служби Згурівського районного управління юстиції вчиняти дії, спрямовані на внесення будь-яких змін до реєстраційної справи відповідача-1.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно з даними реєстраційної справи, надісланої реєстраційною службою Згурівського районного управління юстиції на вимогу місцевого господарського суду, з 23.12.2010 р. склад учасників відповідача-1 неодноразово змінювався. За висновком судів вжиття вищевказаного заходу до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушень прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову забезпечить можливість відновлення його порушених прав.
Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
За загальними правилами особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Така ж позиція викладена в п. п. 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 р. № 16 (зі змінами та доповненнями).
Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, суди не встановили наявності жодних доказів, з якими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову.
Колегія суддів бере до уваги, що згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, такі відомості щодо юридичної особи:
повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності;
ідентифікаційний код юридичної особи;
організаційно-правова форма;
місцезнаходження юридичної особи;
перелік засновників (учасників) юридичної особи, у тому числі ім'я, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа;
види діяльності;
відомості про органи управління юридичної особи;
Сервисы для юристов